Фортеця для серця. Олена Печорна
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Фортеця для серця - Олена Печорна страница 14

Название: Фортеця для серця

Автор: Олена Печорна

Издательство:

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия:

isbn: 978-966-14-7848-9,978-966-14-8122-9

isbn:

СКАЧАТЬ й стара жінка притискали до вуст страшну таємницю – кожна свою. Ще обпеченими пальчиками Леся тримала окрайчик фотокартки й присвічувала кишеньковим ліхтариком, щоб краще розгледіти маму. Точніше, те, що від неї лишилося. А бабця Зоя тихцем розпалювала свічку і, розхитуючись, сумовито вдивлялася в рідне обличчя, щоб шепотіти бентежні молитви.

      Місяць знав, що таємниця в них була одна – правда, розкраяна навпіл.

* * *

      Як швидко гояться рани? У дитинстві швидко. Тут боліло, а за день-два, диви, і сліду не лишилося. Леся позирала на свої пальчики й таємничо всміхалася. Вона чекала. Уже точно й пригадати не могла, як і коли забрела в русяву голівку ця думка, проте дівчинка жила нею. От і тепер підперла голову забинтованими долоньками й зітхнула печально. Швидше б. Якби могла, то порозв’язувала б ті бинти й обпеченими пальчиками… Спробувала б…

      Рипнули вхідні двері. Дівча крутнулося на стільці й відірвало погляд від вікна. На порозі сонячно всміхалася тітка Дуся. Це ж треба, Леся так замріялася, що й не помітила, як та пройшла. Ой, а гостя за спиною ховає щось. Невже? Дівчинка радісно підхопилася, підбігла й в очі зазирає. Жінка не втрималася, поцілувала цікаве личко, а потім вийняла з-за спини альбом.

      – Та купила, купила. Красивий? Глянь, з якими квіточками!

      Дівчинка просяяла й притисла подарунок до грудей.

      – Красивий.

      – Тобі й бабуся купила б. Ти, мабуть, їй сюрприз хочеш зробити? Що малюватимеш?

      Леся наморщила лоба й задумливо схилила голову.

      – Я їй щось хороше намалюю… І вам.

      Жінка присіла, торкнулася ніжно щоки, забрала неслухняний кучерик із чола й тихо-тихо, щоб навіть стіни не підслухали, прошепотіла:

      – Художниця ти моя… Уся в маму.

      Дитина здригнулася й беззахисно так подивилася, що тітка замалим не розплакалася. Вона все розуміє. Більше, аніж бабуся. Може, тому Леся саме в неї й попросила придбати фарби, а тепер ще й альбом.

      – Сумуєш за мамою?

      Дитячі очі злякано стрибнули вбік.

      – Сумуєш… Лесю, а що тоді сталося? Не бійся, я нікому-нікому не розкажу. Це буде моя і твоя таємниця.

      Дівчинка схилила голову й мовчала. Тітка обійняла тоненькі плечі й притулила до себе.

      – Страшно?

      Мала кивнула, проте не змогла видушити із себе й звуку. Притихла. Худеньке тіло затремтіло під теплими долонями гості. Тітка Дуся поцілувала гаряче.

      – Ну, хороша моя, не треба. Вибач, що розтривожила. Погане вже позаду. Чуєш? Тепер у тебе все буде добре. Заспокойся, рідненька. Ой! Та що ж це я! Забудькувата зробилася. Я ж тобі придбала щось іще, хоч… Може, це зайчик передав? Стрибав собі в справах, мене побачив і попросив, щоб одній сміливій дівчинці подарунок від нього передала. Тримай, – і простягла красиву бляшану банку, а в ній запашні різнокольорові цукерки.

      Леся носика сховала в солодкий скарб і задоволено замуркотіла. Хутенько дістала одну й одразу ж тітку пригостила. Жінка всміхнулася:

      – Спасибі, сонечко. Що б ми СКАЧАТЬ