Чому я не втомлююся жити. Ярослав Мельник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на спинку. – Це, знаєш, взагалі… Я дивлюся на тебе – ти викапаний Колька, ми з тобою разом в школу ходили… А ти кажеш, що ти – це не ти, а Бог.

      – Але ти ж бачиш, що моїми вустами глаголить істина? – сказав Бог. – Твій Колька не здатен був двох слів зв’язати.

      – Це точно, – погодився я. – Він алкаш алкашем. Але… але… чому ти саме в його подобу вліз? Я от дивлюся на тебе, на твій ніс – ну ти ж Колька, ні? Ну, кінчай валяти дурня, га?

      – Я Бог, – сказав Бог. – Я потенційно присутній у кожному. Я в кожному.

      – І в мені? – здивувався я.

      – Так, – відповів Бог. – Я мовчу. Я просто мовчу, коли ви говорите самі з собою.

      – Ти що ж, – я навіть потягнувся до нього, – ти, значить, у всіх моїх думках тут як тут?

      – Я мовчу і чекаю. Чекаю, поки наступить тиша. Повна тиша.

      – І що тоді? – запитав я з нетерпінням.

      – Тоді я заповнюю всю людину.

      – Як ти зараз заповнив Кольку?

      – Так.

      – Ну і діла, – сказав я. – Я думав, що ти… що Колька дурня клеїть. Почекай, Бог… Я щось не зрозумів: так це ти зараз чи Колька?

      – Це я, – відповів Бог.

      – Ти в Кольці?

      – Ні, це просто я. Сам по собі. Я явився.

      – А Колька?

      – Його більше немає.

      Я знову втупився в нього: переді мною сидів Колька – ну вилитий Колька, з обличчям, знайомим до дрібниць. Навіть синець після позавчорашньої бійки під лівим оком не зійшов. Тільки погляд був не Кольки – спокійний і прямий: зовсім не Кольки.

      – Ні, Бог, – покрутив я головою, – знаєш, це для мене вже занадто. Я вірю, що ти Бог, але краще б ти явився як годиться. Ну, у вигляді сяйва. Або голуба. Я б так тебе краще зрозумів і сприйняв.

      – Я можу з’явитися у всьому. Я є все, – сказав Бог. – Я у всьому.

      – Ти мені одне скажи, Бог, – вирішив я з’ясувати до кінця. – Колька, він взагалі повернеться? Мені з ним поговорити треба, про… коротше, про дурницю. Навіть соромно тобі говорити, до чого дурна справа. Мене дружина послала.

      – Я знаю, – сказав Бог. – Колька повернеться. Як тільки він почне говорити про життя, займатися життям – вважай, що він повернувся.

      – А ти?

      – Я буду мовчати. Свідомість знову заговорить, заповниться земними думками. Те, се. Зникне вічність. Повернеться земна особистість.

      – Ти що ж – вічність? – запитав я. – Ти, значить, тиша, чи що?

      – Я абсолютна тиша, – сказав Бог. – Ти ж бачиш, з якої висоти я з тобою говорю. Я з тобою не говорю як людина. Я з тобою говорю так, ніби у мене немає нічого – дому, сім’ї, роботи, проблеми грошей, земних турбот. Поговори з будь-якою людиною, послухай, чим вона повністю зайнята, і ти зрозумієш, що таке людина, а що таке Бог.

      – Ти, значить, не особистість, так?

      – Я дух, голий дух, – відповів Бог.

      Тут у двері постукали і увійшла Катька, коханка Кольчина.

      – Ти чому на прохідну СКАЧАТЬ