Далекий простір. Ярослав Мельник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ свою улюблену книжку, потім прийму електрованну і, можливо, послухаю з батьками стереофільм. Сьогодні п’ята серія… І основне: весь цей час я буду знати, що Габру теж добре, що він у надійних руках, у гарних умовах. І буду чекати зустрічі з ним всі ці місяці. Я люблю всіх: тата, маму і Габра.

      База

      – Дай електрощуп!

      Хтось вовтузився біля його боксу, щось зламуючи і розплавляючи.

      – Покидьки! – почувся той самий голос. – Дай лом!

      – Я електрощупом.

      – Ти йому відріжеш ноги, дурень! Дай лом!

      Габр почув різкий тріск – і сила, що притискала його, кудись поділася. Він поворушив руками і ногами.

      – Беріть його!

      Його взяли під руки і коліна і понесли.

      – Ну як, хлопче? Ти живий, чорт забирай?

      Габр напівлежав у незрозумілій м’якій ніші, поруч були якісь люди.

      – Хто ви?

      – Ти що, не впізнав мене? – пролунав хрипкий голос.

      – Окс? – тихо відгукнувся Габр.

      – Він самий, чорт візьми. Ну й заховали тебе ці покидьки, ми насилу пробилися. Якби не нейтралізатори, нам би каюк. І аерофорси допомогли.

      – Де ми? – запитав Габр.

      – Не переживай, тут вони нас не дістануть. Тут Прозора Пляма, ну, я тобі потім поясню. Тепер найголовніше – гей, Коз! Дай відмочку. І поклич Нію. Слухай, хлопче, скільки вони тебе вже лікували, чорт забирай?

      – Не знаю, – відповів Габр.

      – Скільки в тебе ці пломби?

      – Не знаю.

      Почулися якийсь шум, рух. Як ніби крізь натовп хтось пробирався.

      – Я тут, – сказав жіночий голос.

      – Іди сюди. Дай руку, ось так. Спробуй зняти йому пломби.

      Чиїсь тонкі теплі пальці лягли Габрові на обличчя.

      – Ну що?

      – Нічого не виходить, – сказав жіночий голос.

      – Боляче, – простогнав Габр.

      – Ось відмочка.

      – Це не допоможе, – мовила жінка. – Потрібний розчин андростілла.

      – Де ж ми його візьмемо, чорт забирай?

      – Я ніколи з цим не мала справи. Наскільки я знаю, подібні речі знімаються андростіллом.

      – Як ти не знаєш? – пролунав хрипкий голос. – Тобі ж самій ставили пломби.

      – Це було так давно, і я нічого не пам’ятаю, – відповіла жінка.

      – Коз! Іди сюди! Негайно організуй експедицію до мегаполіса за андростіллом.

      – Слухаю, генерале.

      – А тепер залиште нас.

      Габр почув тупіт багатьох ніг, що віддалялися.

      – Ну от, – сказав хрипкий голос, коли шум затих. – Ти в безпеці.

      – Що таке «генерал»?

      – Це старе слово, означає «начальник». Чорт забирай, ти живий, хлопче! – Габра поплескали по плечу. – Ми думали, СКАЧАТЬ