Далекий простір. Ярослав Мельник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ її складає.

      Поняття «невинності» не може застосовуватися до тих, хто творить зло, не відаючи про нього. Можна не бачити світла, але не можна самовпевнено стверджувати, що немає того, чого не бачиш.

      Право на жорстокість подаровано нам тими, хто осліпив нас, які бачили світ; хто розтоптав істину, свідками якої є кожен із нас.

      Хай живуть наші попередники! Далекий простір існує! Світ, який заперечує істину, мусить загинути!»

      Диспансер (II)

      – Ну, молодий чоловіче, як справи?

      Габр насторожився. Він лежав, притиснутий чимось до кушетки, не в змозі поворухнутися.

      – Я ваш лікар. І, якщо хочете, ваш друг.

      Хтось підійшов, присів поруч.

      – Я розумію ваше мовчання. Ви ображаєтесь. Ви тут всупереч вашій волі. Але повірте, ми керуємося найкращими намірами щодо вас.

      – Що в мене на очах? – запитав Габр.

      – Очні пломби.

      – Потім мене відправлять у квадрат 4-Б?

      – Який іще квадрат? Ні про які квадрати я не чув. А, власне, що вас так непокоїть? Ваші видіння більше не повторяться, ви швидко прийдете до тями.

      – Я не хочу більше жити, – сказав Габр.

      – Це ви зараз так говорите.

      – Мені нема чого жити сліпим.

      – Звідки ви набралися цих слів?

      Габр мовчав.

      – Отже, ви і далі вважаєте, що ваші видіння – реальність? Що ви бачите чудовиськ, жахливий світ і що це правда. А ми всі, цього не бачачи, живемо без цієї правди?

      – Так, – відповів Габр.

      – Ну, припустимо, це так, – лікар поклав йому руку на плече. – Припустимо, що ви насправді «бачите» реальність. Тепер скажіть: вона принесла вам щастя? Ви хотіли б, щоб усі люди навколо бачили страхіття? Навіщо ви хочете зруйнувати щастя мільйонів людей? А ви їх запитали, чи вони захотіли б проміняти затишок близького простору на жах вашої правди? Потрібна вона їм, ця ваша правда?

      – Ви не лікар, – сказав Габр.

      – Чому ж?

      – Ви занадто розумні для лікаря.

      – І хто ж я, по-вашому?

      – Вас прислали із спецвідділу Міністерства.

      – Це що за відділ? Уперше про нього чую.

      Габр мовчав.

      – Зрозумійте, – продовжив той, хто називав себе лікарем, – навіть якщо ваше, вибачте, маревне переконання правильне, воно тупикове. Людям, які живуть у Державному Об’єднанні, ні до чого ваша, як ви її називаєте, істина. По-перше, вона для них – порожні слова, бо вони не знають, про що ви говорите, ви ж самі визнаєте, що ви один такий сприймаєте «інший вимір», «іншу реальність», або як ви її там називаєте. Чи я приписую вам не ваші слова?

      – Ні, – відповів Габр.

      – Ось. А тепер, по-друге, уявіть собі, що всі мільйони жителів Державного Об’єднання починають, як і ви, сприймати вашу «іншу реальність». І що вони бачать? Я буду користуватися вашими словами: «чудовиськ», «жахливі каркаси», «звисають СКАЧАТЬ