Галицька сага. Ante bellum. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

      – Не заводься! – утретє сказав Мороз. – Ніхто нічого виплачувати не буде. А що сказати безутішній вдові, ми зараз подумаємо…

      Ця розмова відбулася ще півроку тому, і от тільки сьогодні Марія зважилася заговорити про пенсію.

      І Андрій Валько не помилився.

      – Я говорила з Федьком, твоїм шваґром, про мого чоловіка Павла, – почала Марія. – Вже після того як його вбили, мені сказали, що він був в ОУН і саме через то його вбили.

      – Мені шкода, певно, але до чого тут я?

      – Він був в ОУН, і ти є в ОУН! Я хочу, щоб ви платили мені пенсію.

      Андрій ледве не засміявся. Він до останнього не вірив у слова Федора, що Марія підозрює його у причетності до Організації Українських Націоналістів, але тільки що почуте переконало його у протилежному.

      А Марія продовжувала:

      – Я чекала довго, всьо думала, що Федько поможе мені, але коли помер мій тато, прийшла до тебе. І щоб ти знав: я так то не лишу! Якщо мені не будуть платити грошей, то я піду далі.

      Вона не уточнила, куди піде у разі відмови, але Андрій вловив у її голосі погрозу. Тим не менше він вирішив не нариватися.

      – Що ж, скажу чесно: я чекав на тебе! – сказав він. – Федя говорив зі мною про то…

      – Говорив? То чого ти мені не сказав?

      – А що я мав казати? Всьо то, що ти собі навигадувала, то неправда!

      – Що всьо? – не зрозуміла Марія.

      – Всьо! По-перше, я ніколи не був в ОУН! Сама розумієш, що то заборонена організація, поляки за нею ганяютьсьи, а в мене файна робота, нашо мені то?

      – А…

      – А друге, що неправда, то що твій чоловік тоже був в ОУН!

      Марія широко розплющила очі.

      – Та як ти то говориш? В поліції мені сказали, що він націоналіст! – заперечила вона.

      – То тобі в поліції так сказали, бо вони не знали правди. Федя, хоч вже і не в поліції служить, все ж має там зв’язки. Він і повів мені, що твій Павло був не в ОУН, а служив більшовицьким агентом.

      – То неправда! – сказала ошелешена почутим Марія.

      – Хочеш, щоб тобі в поліції підтвердили мої слова? – запитав Андрій. – Йди, спитай їх! Вони тобі скажуть, але тоді ти не те що не получиш грошей, але ще й станеш для них вдовою ворожого агента! Скажи: то тобі треба?

      Після таких слів Марія вся осунулася. Жінка раптом зрозуміла, що усі плани, на які розраховувала, враз зникли і вона залишилася з тим, що і була, й навіть надія на краще зникла.

      – Що мені робити? – розгублено запитала вона. – Як мені далі жити?

      Андрій співчутливо подивився на колишню сусідку.

      – Тобі вже не сімнадцять років, Маріє! – сказав він. – Знаєш життя! Подивись, як живуть твої сусіди і твоя мати. Роби те саме. І всьо буде добре!

      Це, певно, були не ті слова, які сподівалася почути Марія, але щось інше Андрій Валько говорити не хотів. Він демонстративно подивився на годинник і підвівся.

      – Мушу йти! – сказав господар. – Робота чекає. Послухай СКАЧАТЬ