У вогні плавильника.Золото. Ганна Гороженко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на киян, зокрема і на ваших вірян, робить життя нестерпним. Ви, уніати, ще більше збурите містян проти себе.

      Рутський мовчав. Це ж була його ідея – покарати мешканців Києва та околиць за тяжкий злочин. Тому ж бо у дворі учні братської школи і дивились на нього з такою ненавистю. Бо ж церкви зачинені, а городяни позбавлені таїнств та Божої ласки. І все це його рішення. Але як Борецький не намагався посіяти в ньому зерно сумніву у власному рішенні, Іосиф був непохитний. «За гріхи приходить розплата, завжди.»

      Унійний митрополит подивився на лаковані підлокотники стільця, його рука знов відбивала ритм жартівливої пісеньки, що ніяк не йшла з голови.

      – Коли ви станете митрополитом, ви залишите собі це ім’я? Будете Іовом? – нарешті промовив Рутський.

      – Чого ви так вирішили, що я стану митрополитом?! – збурився ректор.

      – Можете вважати, що то моє пророцтво, – віджартувався уніат, широко усміхнувшись. Від чого Борецького знов пересмикнуло.

      – Я, як той святий Іов, якого випробовує сатана, позбавляючи усіх мирських благ. Але я не зречусь свого Бога і церкви. Майте це на увазі, пане. – Борецький недоброзичливо подивився на співрозмовника, той же залишався так само усміхненим.

      – Це чудово. Насправді заради церкви я до вас і прибув. – Цих слів ректор не очікував, тож застиг і мовчав. Тому гість повів далі. – Ви любите наш руський нарід понад усе. Не виправдовуйтесь. Я це знаю. І я люблю його. І не хочу, щоб його розчавили інші народи, яким дуже кортить це зробити. Як можу, захищатиму його від покатоличення – засновуючи школи із викладанням руською, оберігаючи люд від єзуїтів, відстоюючи право на наш спосіб життя. Можете вважати це компромісом, на який я пішов, аби вберегти мій нарід. Ви можете й надалі залишатись упертюхом і стояти на своєму, а можете також піти на компроміс. Заради збереження русинів і миру на наших землях, – Рутський випалив це і зробив довгу паузу, вдивляючись в обличчя Іова. Той зчепив долоні, схилив голову і не виявляв жодного бажання переривати тираду гостя. – Я приїхав до вас із пропозицією – створити єдину церкву.

      – Під Папою? – нарешті вичавив із себе Борецький.

      – Ні, чому ж? Давайте обговоримо це.

      Іов вперто мовчав. Рутський зрозумів, що більшого він сьогодні не досягне, і підвівся.

      – Подумайте про мої слова. І дайте мені знати, якщо зацікавитесь цією ідеєю.

      Унійний митрополит Іосиф Рутський попрямував на вихід. Худорлява постать сивого панотця віддалялась у бік брами. Довколишній люд проводжав його недобрими поглядами, перешіптуваннями та навіть улюлюканням, яке линуло з найвіддаленіших студейських лав. А Рутський радів, він щиро усміхався, його серце повеселішало, бо він нарешті згадав слова тої набридливої пісеньки:

      Уже геть ті Запороги

      Конець нашої дороги.

      Тут козаки

      Все юнаки:

      Здобувають,

      Пропивають,

      Що мають,

      Програють.[2]

      Розділ VIII

      Місто СКАЧАТЬ