Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Анатолій Дімаров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Ти єст ошень ледачий скотіна! Ти зараз будеш покараний. Тебе будуть повєсіть!.. Льойтнант Грабке, виконуйте!

      Кілька солдатів підбігло до Бородая, потягнули його до козлів. Там уже звисала з колоди акуратно припасована петля. Бородай мовчки опирався, босі ноги його аж заривалися в землю, в густий шпориш, він усе ще не одпускав ціпок, а солдати, розлючені, били його по голові, молотили по спині.

      – Пане комендант!

      – Що?! – Комендант так і крутнувсь до Приходька. – Ти теж захотів на шибеницю!

      – Пане комендант, сторож не винен… Ви не допустите, щоб німецька влада покарала невинного!

      – Невинний?! – закричав комендант. Так закричав, що аж солдати, які волокли Бородая, зупинилися. – Бандит цей не винний?!

      – Так, пане комендант, сторож невинний. Сам пан Крюгер дозволив йому ходити на обід.

      – Ти брешеш: Крюгер не міг це дозволити! – аж затупотів ногами комендант. І солдати, які досі стояли, вхопили наляканого Бородая, потягнули його під петлю.

      – Спитайте все село. Все село вам підтвердить. – («А якби й справді німець заходився допитуватись? – журила потім Приходька Данилівна. – Ти думав, що казав?» Приходько на це тільки досадливо плечима здвигне: що про це й говорити!..) – Ви не допустите порушення німецької справедливості, пане комендант!

      Солдати вже підтягнули Бородая під колоду, висаджували його на сторч поставлений пень. Бородай мукав, наче німий, крутив головою, вислизаючи з петлі, солдати молотили його кулаками. Видерли нарешті ціпок, заломили йому руки за спину, а лейтенант спритно накинув на шию петлю: очевидно, робив це не вперше. Зіскочив на землю, обернувся до коменданта, чекаючи сигналу.

      – Пане комендант, ви не повісите невинного!

      – А ви що скажете? – звернувся до Гайдука комендант: він уже став вагатися.

      Гайдук дозволив собі здвигнути плечима: він сам щойно приїхав сюди, тому й знає не більше, ніж пан комендант. Може, й справді Крюгер дозволив сторожеві ходити на обід…

      – Покійник не міг дати таке ідіотське розпорядження! – знову закричав комендант. – Пан Крюгер був чистокровним арійцем, а не якоюсь там російською свинею!

      Гайдук знову здвигнув плечима: робіть як знаєте. І це ще більше розлютило коменданта.

      – А ти?! – напустився він на Приходька. – Як ти стежиш за порядком? Тебе теж треба повісити!

      Приходько мовчав. Відчував, що комендант кричить, бо вже не знає, що робити з Даньком. Вішати наче вже й ні за що, але й милувати, мабуть, не хотілося. Тож хай покричить, од крику ще ніхто не вмирав, хай собі викричиться, а ми мовчки постоїмо. І Приходько покірно стояв, усім своїм видом показуючи, що він поштиво слухає німця, хоч і не все розуміє: комендант то горлав по-російському, то переходив на німецьку, коли слів бракувало.

      Накричавшись уволю, комендант іще трохи попирхав, потім тукнув лейтенантові притягнути того йолопа назад. І Данько, який, певне, так і не зрозумів, що він щойно був на волосинці од смерті і врятувавсь лише СКАЧАТЬ