Чому не Еванс?. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Там лежав роман Уїди[12] і примірник «Джона Галіфакса, джентльмена»[13], а ще минулотижневий «Марчболт віклі таймз». Він узяв «Галіфакса».

      Боббі вистачило на п’ять хвилин. Йому, вирослому на «Третій плямі крові», «Справі вбитого ерцгерцога», «Дивовижній загадці флорентійського кинджала», у «Галіфаксові» бракувало динаміки.

      Зітхнувши, він узяв останній випуск «Марчболт віклі таймз».

      За якусь мить уже тиснув на кнопку за подушкою з такою силою, що медсестра бігцем вскочила в палату.

      – Що сталося, містере Джонс? Вам погано?

      – Зателефонуйте в Палац! – вигукнув Боббі. – Скажіть леді Френсіс, що вона мусить негайно повернутися!

      – О, містере Джонс. Не можна такого просити.

      – Не можна? – перепитав Боббі. – Якби ви дозволили мені встати з цього проклятого ліжка, то побачили б, що мені можна, а що ні. А поки що вам доведеться зробити це за мене.

      – Але навряд чи вона вже повернулася.

      – Ви погано знаєте її «Бентлі».

      – Вона ще не випила чаю.

      – Послухайте мене уважно, дорогенька, – промовив молодик, – годі сперечатися зі мною. Зробіть, як я сказав. Передайте, що вона має негайно повернутися, бо мені треба розповісти їй дещо важливе.

      Переможена, медсестра знехотя пішла. Вона переказала прохання Боббі по-своєму.

      «Містер Джонс цікавиться, чи не могла б леді Френсіс приїхати до нього, бо він мусить сказати їй дещо важливе, звісно, якщо це не завдасть їй незручності й заради цього не доведеться змінити плани».

      Леді Френсіс коротко відповіла, що приїде негайно.

      – Ясно як день, – заявила медсестра іншим колежанкам, – вона в нього закохалася. Он воно що!

      Коли Френкі повернулася, їй кортіло якнайшвидше дізнатися, що сталося.

      – Це що за негайний виклик? – спитала вона.

      Боббі сидів у ліжку, щоки йому пломеніли. Він потрусив примірником «Марчболт віклі таймз».

      – Поглянь сюди, Френкі.

      Вона глянула.

      – І що? – запитала.

      – Ось ця фотографія. Ти сказала, що це ретуш, але однаково схоже на місіс Кейман.

      Молодик тицьнув пальцем у розмиту фотографію. Під нею було надруковано:

      Світлина, знайдена при загиблому, завдяки якій вдалося встановити його особистість. Місіс Амелія Кейман, сестра небіжчика.

      – Саме так я і сказала, і так воно і є. Не бачу, чим тут можна захоплюватися.

      – І я не бачу.

      – Але ж ти казав…

      – Я знаю, що казав. Та розумієш, Френкі, – наступні слова Боббі промовив дуже виразно, – це не та фотографія, яку я повернув до кишені загиблого…

      Вони перезирнулися.

      – У такому разі, – повільно почала дівчина.

      – Або фотографій було дві…

      – Що малоймовірно…

      – Або…

      Вони СКАЧАТЬ