Чому не Еванс?. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

      – Так, але та людина цього не знає.

      – І якби я навіть щось бачив, то мусив би повідомити про це на дізнанні.

      – Певно, що так, – неохоче погодилася Френкі.

      На якусь мить вона замислилася.

      – Можливо, та людина подумала, що ти бачив щось таке, чому не надав значення, а насправді то було важливо? Звучить заплутано, але ти мене зрозумів?

      Боббі кивнув.

      – Здогадуюся, про що ти, та це здається не надто ймовірним.

      – Я певна, що ці випадки пов’язані. Ти був на місці події – першим опинився там…

      – Томас теж там був, – нагадав молодик, – але ніхто не намагався його отруїти.

      – Можливо, поки що, – бадьоро заперечила Френкі. – Можливо, вони намагалися, але їм не вдалося.

      – Усе це якось притягнуто за вуха.

      – А я думаю, що це логічно. Обидві події вибиваються з усього, що зазвичай стається в нашому болоті, Марчболті. Ні, стривай, була ще й третя!

      – Яка?

      – Робота, що її тобі запропонували. Це, звісно, не аж така вже подія-подія, але дивна річ, погодься. Я ніколи не чула, щоб зарубіжна контора запрошувала на роботу нічим не видатного колишнього офіцера флоту.

      – Нічим не видатного, кажеш?

      – Тоді про тебе ще не збиралися писати в «Британському медичному журналі». Але подумай. Ти бачив те, чого не мав бачити, ну або вони (хай хто б то був) так вважають. Добре. Спершу намагаються позбутися тебе, запропонувавши роботу за кордоном. Коли цей план провалюється, вирішують зовсім прибрати тебе з дороги.

      – Хіба це не занадто радикально? До того ж ризик?

      – О! Але вбивці завжди входять в азарт. Жадоба до вбивств росте разом із кількістю жертв.

      – Як у «Третій плямі крові», – зазначив Боббі, пригадавши одну зі своїх улюблених книжок.

      – Так. І як у житті. Згадай Сміта з його дружинами, Армстронґа з його жертвами.

      – Але, Френкі, ну що такого я міг побачити?

      – Тут питання, – визнала вона. – Я згодна, ти не міг бачити власне моменту вбивства, інакше розповів би про це на дізнанні. Це, певно, стосується самої людини. Можливо, у неї була родимка, надміру гнучкі пальці чи ще якась фізична властивість.

      – Ти розмірковуєш, як доктор Торндайк[11], розумію. Але я не бачив нічого такого, чого не бачила поліція.

      – Дійсно. Ідіотське припущення. Ох, як це складно, правда ж?

      – Мені приємні твої припущення, – зауважив Боббі. – Завдяки їм я почуваюся важливим. А проте, гадаю, що це всього лиш припущення.

      – А я впевнена, що маю рацію. – Френкі підвелася. – Мені вже час. Зайти до тебе завтра?

      – О! Звісно. Бадьорий щебет медсестер злегка набрид. До речі, ти щось дуже швидко повернулася з Лондона?

      – Любий, щойно я дізналася про тебе, одразу помчала назад. Це так захопливо – романтично отруєний друг.

      – Не знаю, чи є бодай трохи романтики СКАЧАТЬ