Цент на двох. Фрэнсис Скотт Фицджеральд

Чтение книги онлайн.

      ЛОЇЗ: (з підозрою) Як ти потрапила сюди?

      ДЖУЛІ: (сміється) Я, мабуть, …я, мабуть, якось прослизнула. Ну знаєш – така собі біла фігура, що прослизає по сходах, і…

      ЛОЇЗ: (сварливо) Ти маленька негідниця Ти не маєш жодної гордості чи самоповаги?

      ДЖУЛІ: Маю досить і того й іншого. Я думаю, що це як раз і доводить. Я дуже добре виглядала. Я насправді досить мила у своєму природному стані.

      ЛОЇЗ: Ах, ти ж…

      ДЖУЛІ: (думаючи вголос) Я хочу, щоб люди не носили одягу. Я здогадуюсь, я мала б народитись язичницею, або ж тубільцем, чи щось таке.

      ЛОЇЗ: Ти…

      ДЖУЛІ: Мені минулої ночі наснилося, що однієї неділі до церкви маленький хлопчик приніс магніт, який притягував тканину. Він постягав одяг відразу з усіх, що привело їх у жахливий стан: люди плакали, кричали без кінця, ніби вони вперше виявили свої власні шкури. Тільки я не хвилювалася, бо просто сміялася. Мені довелося збирати пожертви, тому що ніхто інший цього не міг зробити.

      ЛОЇЗ: (не звертаючи увагу на цю промову) Ти хочеш сказати, що якби я не прийшла, ти б побігла назад до своєї кімнати… го… голою?

      ДЖУЛІ: Au naturel – звучить набагато краще.

      ЛОЇЗ: А якби у вітальні хтось був?

      ДЖУЛІ: Ніколи ж ще не було до цього часу.

      ЛОЇЗ: До цього часу! Кари Господні! Скільки разів…

      ДЖУЛІ: До того ж зазвичай у мене є рушник.

      ЛОЇЗ: (повністю приголомшено) Святі угодники! Тобі треба було відлупцювати як слід, сподіваюсь, ти все ж попадешся якось. Я сподіваюсь, що у вітальні, коли ти вийдеш, буде з десяток міністрів, а також їхні дружини та дочки.

      ДЖУЛІ: У вітальні не вистачило б місця для них, – відповіла Чепурунка Кейт з Району Пралень.

      ЛОЇЗ: Гаразд. Ти зробила собі ванну; ти у ній і лежи.