Мюнхен. Роберт Харрис

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ після завершення зустрічі фюрер розпорядився влаштувати це. – Кордт кивнув у бік колони бронемашин. – Не випадково військо суне повз британське посольство.

      Рев двигунів роздирав тепле повітря. Хартманн відчував на язиці куряву й солодкуватий присмак палива. Щоб перекрити шум, довелося кричати:

      – Хто це такі? Звідки вони?

      – Вояки Віцлебена з берлінського гарнізону прямують до чеського кордону.

      Хартманн стиснув за спиною кулак. Нарешті! Його затопило передчуття.

      – Тепер ви погодитеся, що альтернативи немає? Нам час діяти?

      Кордт поволі кивнув:

      – Таке відчуття, ніби мене зараз знудить.

      Раптом він застережно поклав руку Хартманну на плече. До них наближався поліцейський з дубинкою у руці.

      – Панове! День добрий! Фюрер на балконі!

      Він показав палицею далі по вулиці. Поліцейський поводився шанобливо, підбадьорливо, не наказував, що робити, просто звертав їхню увагу на історичну подію.

      Кордт подякував:

      – Спасибі, офіцере.

      Обидва дипломати повернулися на вулицю.

      Рейхсканцелярія розташовувалася поруч з Міністерством закордонних справ. Через дорогу, на площі Вільгельмплац, зібрався невеликий натовп. То, безперечно, була партійна клака: у декого навіть були пов’язки зі свастикою на рукавах. Час від часу лунав незграбний крик «Хайль!» і підносилися руки у вітанні. Солдати армійської колони виконували команду «Праворуч глянь!» і салютували. Здебільшого молодь… набагато молодша за Хартманна. Пауль стояв досить близько, щоб бачити вираз їхніх облич: подив, захват, гордість. За високою кутою загорожею рейхсканцелярії був двір; над головним входом до будівлі – балкон; на балконі виднілася безпомилково упізнавана фігура: коричневий френч, коричневий кашкет, ліва рука стискає пряжку чорного ременя, права змахує час від часу, автоматично, як у робота: долоня розтиснута, пальці випростані. Пауль стояв метрів за п’ятдесят від нього.

      – Хайль Гітлер! – відсалютував і пробурмотів Кордт.

      Хартманн зробив те саме. Пройшовши повз Канцелярію, колона додала ходи й рушила до Блюхерплацу. Хартманн запитав:

      – Скільки, на ваш погляд, людей зібралося подивитися?

      Кордт перебіг поглядом по кількох купках глядачів.

      – Гадаю, не більше двох сотень.

      – Йому це не сподобається.

      – Атож. Вважаю, у цьому випадку режим припустився помилки. Фюрерові так лестили візити Чемберлена, що він звелів Ґеббельсу організувати відповідне висвітлення в пресі. Німецький народ повірив, що тепер настане мир. А наразі йому кажуть, що йдеться до війни, і людям це не подобається.

      – Так коли ж ми почнемо діяти? Хіба зараз не найслушніший час?

      – Остер хоче, щоб ми зустрілися сьогодні. Нове місце: Ґетештрассе, номер дев’ять, в Ліхтерфельде.

СКАЧАТЬ