Казки. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ летіло мовчки. Воно сумувало за котом Орловим і пугачем Філею. Сумувати за друзями було дуже журно.

      – Дивись, який цікавий ліс! – раптом крикнув Рижик.

      Васько поглянув униз і дуже здивувався. Ліс був цілковито дивний, у ньому росли низькі товстезні дерева, а над ними щось парувало. Кошеня раптом відчуло, що повітря в небі стало дуже теплим і смачно пахло.

      – Давай приземлимося! – запропонував Васько.

      – Давай! – одразу ж погодився Рижик. – І чим це так смачно пахне?!

      Вони приземлилися біля товстого дерева і зрозуміли, що в лісі пахне сосисками.

      Кошеня облизнулося, а Рижик ковтнув слину.

      – Ваську, тут хтось їсть! – серйозно сказало цуценя.

      Вони обійшли декілька галявинок і раптом надибали на дуже товстого борсука, який спав під дуже товстим деревом.

      – Треба його розбудити! – рішуче прогавкало цуценя і наблизилось до борсука.

      Борсук спав так міцно, що цуценяті довелося гавкати йому у вухо хвилин п’ять, поки той відкрив очі.

      – Вибачте, що ми вас турбуємо, – звернувся до нього Рижик. – Ви не підкажете, звідки це так смачно пахне?

      Борсук, незадоволений, що його розбудили, ліниво поворухнув задньою лапою і показав нею, звідки йде запах. Васько з Рижиком пішли у вказаному напрямку. Чим далі вони йшли, тим тепліше ставало в лісі і тим смачніше пахло. На шляху вони побачили ще кількох товстих борсуків, які спали під деревами. Друзі йшли і йшли, поки не зустріли ще одного борсука, який повільно і ліниво рухався їм назустріч.

      – Вибачте, ви не підкажете… – швидко заговорило цуценя.

      – Ні-і-і, не підкажу… – перебив його борсук. – А що ви хочете?

      – Ми хочемо їсти, – сказало кошеня.

      – Тоді підкажу… – ліниво усміхнувся борсук. – Нема нічого важливішого-о за сніданок, обід і вечерю… Давайте я наві-іть вас проведу туди-и…

      Борсук дуже повільно повернувся і, ледве пересуваючи лапи, поплентався назад. Друзі пішли за ним.

      – Я сьогодні дуже втоми-и-ився, – не озираючись говорив борсук. – Довелося поїсти на завтра і післязавтра наперед. Хочу трохи виспатись…

      – У вас багато справ? – спитав Васько.

      – Звичайно-о-о… – протягнув борсук. – Ось ви пробували коли-небудь з’їсти за один раз двадцять сосисок?

      – Ні, – чесно зізналося кошеня.

      – А мені доводиться… – сказав борсук і голосно позіхнув.

      Вони вийшли на околицю лісу. Під незвично товстим деревом стояв стіл, а на ньому лежала гора сосисок.

      – Ого! – заволав Рижик. – Звідки їх стільки?

      – Діти принося-ять! – ще раз позіхнув борсук. – Вони приносять нам сосиски, а за це ми дозволяємо їм нас гладити, скільки вони захочуть.

      – Яке дивне місце! – вигукнуло кошеня.

      – Звичайне казково-сосискове місце, – сказав борсук.

      Цуценя і кошеня наїлись СКАЧАТЬ