Казки. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

      – Ти ж тут живеш? – запитав він, показуючи рукою на будівлю лікарні.

      – Поки так, – кивнула дівчинка.

      Василько перейшов на шепіт.

      – Нянечку Соню знаєш?

      Дівчинка кивнула.

      – Підійдеш до неї і скажеш, щоб вона тобі всі мої іграшки віддала. Мене Васильком звати, а взагалі-то я просто Василь.

      Вона ще раз кивнула, тільки тепер на її обличчі з’явилася усмішка.

      А Василько продовжував шепотіти:

      – Там рожевий кролик є, ти його бережи.

      – Добре, – пообіцяла дівчинка.

      – Ну, бувай! – Василько розвернувся і поспішив до своїх батьків.

      Велика повітроплавна подорож

      Раннього осіннього ранку на Киселівку налетів сильний вітер. Він шумів у садах, завивав у коминах будинків.

      Васько Утюгов та Рижик прокинулись і обережно визирнули з буди.

      – Ну й вітрюга! – зітхнув Рижик. – Ось і осінь почалася. Скоро дощі підуть…

      – Так, – Васько задумливо кивнув. – Погода стане нельотною, і доведеться сидіти в буді до весни… А нащо до весни?! – раптом підхопилося кошеня. – Ми ж збирались подорожувати!

      – Куди? – Рижик понуро глянув на друга.

      – Абикуди, – серйозно відповів Васько.

      Цуценя почесало задньою лапою за вухом. Подорожувати абикуди йому здавалось дуже небезпечно. От коли точно знаєш, куди подорожувати, – зовсім інша справа. А невідомо куди – це вже страшно.

      – Полетімо з птахами! – запропонував Васько.

      – А куди вони летять? – спитав Рижик.

      – В дуже теплі краї, на південь.

      – А раптом ми потрапимо з ними на північ, кудись у дуже холодні краї?! – засумнівалося цуценя.

      – Ти що, не знаєш, що всі перелітні птахи летять восени на південь, а весною назад?! – здивувався Васько Утюгов.

      – Мене цьому не вчили! – буркнуло цуценя. – І взагалі я всьому вчуся сам!

      – Ну, якщо ти не хочеш, я один полечу! – тепер образилось кошеня.

      – Чому це не хочу?! – підстрибнуло цуценя. – Дуже хочу, хочу в теплі краї!

      – Ну, тоді я піду шукати попутних перелітних птахів! – кошеня вистрибнуло з буди і перелетіло через ворота.

      Облетівши навколо села, Васько Утюгов побачив зграю диких качок, які збиралися в далеку дорогу. Він приземлився і підійшов до них.

      – Вибачте, – звернулося до них кошеня. – Ви випадково не на південь летите?

      Качки трохи налякалися й відсахнулися вбік, лише одна синьо-зелена птаха уважно оглянула Ваську і відповіла:

      – Так, ми на південь. А чому ви питаєте про це, поважний молодий коте?

      – Ми з другом зібрались подорожувати… – зніяковіло кошеня. – І ось хотіли б полетіти в теплі краї з якою-небудь зграєю.

      Качки оточили кошеня щільним СКАЧАТЬ