Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання. Франц Кафка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тут є ще глибша переконаність, не знаю, де вона міститься, а її явно нічим переконати неможливо. І нарешті те, що дуже допомогло послабити мене, дивний заспокійливо-неспокійний вплив твоєї фізичної близькості з кожною дниною випаровується. Якби ти була вже тут! А то у мене немає тут нікого, абсолютно нікого, крім страху, учепившись одне в одного, кидаємося ми крізь ночі. З цього погляду страх має щось вельми серйозне (дивним чином він завжди був спрямований лише проти майбутнього, ні, це неправильно), і в певному сенсі його можна зрозуміти завдяки тому, що він постійно нагадує мені про необхідність великого визнання: Мілена – теж усього лише людина. Усе, що ти про це говориш, абсолютно чудово, одного разу почувши, тільки це і хочеться слухати, але що йдеться тут не про найголовніше, це ще дуже і дуже велике питання, бо ж страх цей аж ніяк не мій приватний страх – хоча, звичайно, і приватний теж, причому моторошний, – але споконвіку це ще й страх будь-якої віри взагалі.

      Написав тобі це, і голова відразу охолола.

      Твій

(Прага; 15 липня 1920 р.) Четвер, згодом

      Прийшов нічний лист із «Білого півня»[63] і лист від понеділка, перший, очевидно, більш пізній, але не напевно. Я тільки раз швидко їх переглянув і мусив тобі відразу відповісти, просити тебе не думати про мене погано… І жодних ревнощів тут немає, просто така гра навколо тебе; бо ж я хочу зачепити тебе з усіх боків, зокрема і з боку ревнощів, але це нерозумно і більше не повториться, це всього лише нездорові марення самотності. Про Макса у тебе теж складається хибне уявлення, вчора я нарешті передав йому твої привіти, з озлістю (див. вище!), бо ж привіти йому передаються постійно. Що ж у нього для всього і завжди є пояснення, то він сказав, що ти часто передаєш йому вітання, напевно, тільки тому, що я ще жодного разу не передав тобі його щирі вітання, я, мовляв, повинен нарешті це зробити, і тоді, напевно, все це, мені на заспокоєння, припиниться. Можливо, ось я і намагаюся.

      А взагалі ти, Мілено, мною не клопочися, не ставало тільки, щоб ти мною клопоталась. Якби не «страх», який посідає мене вже кілька днів і на який я скаржився тобі сьогодні вранці, я був би майже зовсім здоровий. До речі, як вийшло, що ти тоді в лісі сказала, що саме так і думала? Нагорі, в лісі, другого дня. Я точно розрізняю ці дні, перший був невпевнений, другий – надто впевнений, третій – покаянний, четвертий – добрий.

      Я зараз же надсилаю пані Колер, щойно матиму, 100 чеських крон купюрами по 50 крон і 100 австрійських крон. Як би ти наступного разу довідалася про інший вид переказу, ніж рекомендований лист, було б краще. Наприклад, можеш переказувати гроші за допомогою телеграми, але не під якимсь умовним іменем, це має бути під справжнім ім’ям. А що стосується до місяця в селі, чому гроші твого батька або Лорена кращі за мої? Між іншим, це однаково, просто ніколи не кажи, що просиш багато. А Ярміла? Чи вона приходить?

      А тепер мені час іти на весілля сестри. – Ну чому, чому я людина, з усіма муками цього незрозумілого й жахливо відповідального стану. Чому я, приміром, СКАЧАТЬ