Замок. Подорожні щоденники. Вісім зошитів. Франц Кафка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ темно. «Короткі дні, короткі дні!» – сказав він сам до себе, зліз із санчат і пішов до заїзду.

      Угорі на сходах ґанку стояв господар, який дуже зрадів поверненню К. і освітлював дорогу ліхтарем. Згадавши про візника, К. зупинився, десь у темряві почувся кашель, який напевно належав візникові. Мабуть, вони невдовзі побачаться. Коли К. піднявся до господаря і шанобливо привітався, то зауважив, що біля дверей стоять двоє чоловіків. Він узяв із рук господаря ліхтар і посвітив на них. Це були ті, кого він уже зустрічав сьогодні, їх звали Артур та Єремія. Вони віддали честь. Згадавши роки, проведені у війську, ці щасливі часи, К. засміявся.

      – Хто ви? – запитав і перевів погляд із одного на другого.

      – Ваші помічники, – відповіли вони.

      – Це помічники, – тихо підтвердив господар.

      – Як? – запитав К. – Ви – мої старі помічники, які мали приїхати після мене і на яких я чекаю?

      Вони підтвердили.

      – Гаразд, – сказав К., трохи подумавши. – Добре, що ви приїхали. До речі, – продовжив після невеликої паузи, – ви сильно запізнилися. Це недбальство з вашого боку.

      – Це досить далеко, – сказав один.

      – Досить далеко, – повторив К., – але я зустрів вас дорогою із Замку.

      – Так, – сказали вони без детальніших пояснень.

      – Де інструменти? – запитав К.

      – У нас немає, – відповіли вони.

      – Інструменти, які я вам довірив, – уточнив К.

      – У нас немає, – повторили вони.

      – Ну що за люди! – обурився К. – Ви вмієте міряти землю?

      – Ні, – зізналися помічники.

      – Але якщо ви мої старі помічники, то мусите вміти, – сказав К. і підштовхнув їх поперед себе до будинку.

      Вони сиділи втрьох і мовчки пили пиво в заїзді за невеличким столом. К. – посередині, справа і зліва його помічники. У залі, як і вчора ввечері, був зайнятий, окрім їхнього, лише один стіл, за ним сиділи селяни.

      – Важко з вами, – сказав К. і вкотре вже порівняв їхні обличчя. – Як я маю вас розрізняти? У вас тільки імена різні, а все решта схоже, як… – він мимоволі затнувся, але потім продовжив: – У всьому решта ви схожі між собою, як змії.

      Вони засміялися.

      – Нас завжди без проблем розрізняли, – сказали вони, виправдовуючись.

      – Я вам вірю, – сказав К. – Бо сам був свідком цього, але я бачу вас своїми очима, і вони вас не розрізняють. Тому я буду поводитися з вами, як із однією людиною, і називатиму Артур, так звати одного з вас, тебе, чи не так? – запитав К. одного з помічників.

      – Ні, – сказав той. – Мене звати Єремія.

      – Це не має значення, – сказав К. – Я називатиму вас обох Артурами. Якщо я пошлю куди-небудь Артура, ви підете вдвох, дам Артурові якесь завдання, ви виконуватимете його разом, це матиме суттєвий недолік, бо я не зможу використовувати вас для різних робіт, зате СКАЧАТЬ