На запах м’яса. Люко Дашвар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ було ліхтарика увімкнути, гаркнути так, щоби аж кущі попригиналися: «Якій холєрі не спиться?!» – та зметикувала – не слід себе видавати. Сповзла з лави на землю – метри два до рятівних кущів. Сховатися, заніміти. А в кролятнику вже хтось у двері буцає – ану, дорогу! Поштарка біля лави до землі припала, причаїлася, очі заплющила, Бога на поміч: хай би повиздихали…

      З кролятника на поріг вивалилися Полкан і Микола Галаган. Дільничний дістав алкотестер, дмухнув у трубочку.

      – Проміле… якесь не таке.

      – Усе в тебе, не як у людей, – буркнув Галаган. – І горілку рахуєш не чарками, а якимись проміле. І сцяти біля моїх кролів намірився. Усі нормальні люди під кущами сцуть! Тільки тобі вітер чоботи забризкує.

      Полкан красиво мотильнув башкою: мовляв, но-но! Посунув до лави. Уже й ґудзики на штанях розстібнув, а тут – на тобі! Біля лави баба Галя валяється.

      Полкан не протверезів – де там! Але почуття відповідальності пробилося на грубу пику радісною дитячою посмішкою.

      – О! Тіло! Слава Богу!

      І – стріль йому в голову. Насупився, до Миколи озирнувся.

      – «Сир, сир»… Брехуни чортові! Вбили бабу! Онде вагомий доказ! Кілограмів на сто! Лежить і не нявкне. Ет, шкода, замість кайданків алкотестер прихопив. Та нічого… Я теє… Я вас, сук, голими руками…

      – А в мордяку? – Галаган йому. І вже суне до кролятника по кума. – Петре! Ти де? Ходи! Накрутимо Полканові вуха, бо вже дістав.

      – Я при виконанні! – відгавкнувся Полкан.

      А тут – стиць! Поштарка Галя розплющила очі, сіла на землі.

      – От іроди, – буркнула. – Через вас мало не померла від страхів.

      Полкан про кумів забув, на поштарку вирячився. Руки за спину, навколо баби кола навертає.

      – А чого то ви, тітко, як та хвойда, по землі катаєтеся без діла?! Люди, можна сказати, з ніг збилися! Шукають вас по всіх усюдах, а ви собі пляж біля колишнього осередку культури влаштували! Може, напилися десь? А? Пенсію Горпинину пропили? – І тицяє поштарці алкотестер. – Ану, дмухайте мені швидко в цю штуку.

      – Навіщо? – Поштарка на ноги зіп’ялася. Сніг із синьої куртки й зелених штанів струшує.

      – Виводитиму вас на чисту воду.

      – Полкане! Я тобі геть усе чисто й без твоєї штуки розкажу.

      – Добре, – несподівано легко погодився дільничний. І вже приготувався допит організувати, та з кролятника вивалилися куми. Впали на лаву.

      – Не дмухайте в трубку, тітко, – порадив поштарці Реп’ях. – Однаково воно не працює.

      – Як «не працює»?! – образився Полкан. – Та ця штука все живе на вміст алкоголю вимірює.

      – Треба на корові перевірити. Чи на козі якійсь, – запропонував Галаган.

      – Нема в Капулетцях корів, – відказала Галя. – Онде на кролях твоїх, Миколо, можна експеримент поставити.

      – Точно! – Ідея так сподобалася Полканові, одразу до реалізації СКАЧАТЬ