На запах м’яса. Люко Дашвар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вуличці, і соснам, і білкам, і чорнющому крукові, що він усе спостерігає за дівчиною. І лісові, лукам.

      Навела красу у великій кімнатці з піччю, іконами й тапчаном, врешті наважилася в малих мотлох розібрати. А там краму, до того ніколи небаченого… Наче занесло Майку в краєзнавчі розвідки. Посуд знайшла – на півсела вистачить: миски, горщики, ложки дерев’яні й алюмінієві, три кухлі глазуровані – з одного питиме, у другий квіти навесні поставить, а третій…

      – На запас!

      У кутку на діжу величезну наштовхнулася.

      – Кльово… У ній же купатися можна!

      То так, дівко. Тільки б її спочатку з місця зрушити, надвір викотити, вимити зсередини… Спробувала штовхонути діжу. Куди там…

      – А повесні… Санджива попрошу… Щоби допоміг.

      Пішла далі нишпорити: лопати, граблі, саморобні килимки плетені – злежалися, задубіли, та не погнили, не попсувалися. Скриня мала – у ній нитки з голками. Ох, бачила б поштарка Галя! Зійшла б заздрістю.

      – А я ж іще на горище не лазила!

      Знайшла драбину в сараї господарського двору, поперла до невеличких дверцят у торці даху. На абордаж! Зламати печатку недоторканості таємничого горища, звідки вночі до Майки долинає тихий моторошний шурхіт, ніби хтось пазурами дірку в стелі вишкрібає, а Майка на те – киш-киш! – і витріщається потім на глуху стелю до ранку, ніби від того страхів меншає.

      – Шкури лисячі… – усміхнулася. Гайнула до хати Сандживів ліхтар узяти, щоби роздивитися на темному горищі все як слід.

      Вискочила з ліхтарем – біля ґанку кульгавий стоїть. Волосся – солома. Куртка – матроський бушлат, комір підняв – тільки очі з-під нього.

      Заклякла, знітилася лише на мить.

      – Я тут помираю без тебе! – раптом вигукнула гнівно. – А ти…

      Кульгавий насупився збентежено – геть не розумів, чого хоче від нього дивна дівчина. Плечима знизав.

      – Що?! По шпатель прийшов? А нема!

      – А де?! – відкрив врешті рота.

      – Викинула! Піди пошукай!

      – Піч подивлюся… – буркнув. – Потім пошукаю.

      І суне до хати. Майка почервоніла, гонор по щоці – лясь!

      – Хіба я тебе кликала?!

      Кульгавий зупинився біля дверей.

      – Тиждень минув, піч висохла. Спробую розпалити.

      – Сама впораюся!

      – Як знаєш. – Очі відвів, пішов до хвіртки.

      Майка захлинулася роздратуванням, стиснула кулачки.

      – Стій! – вигукнула. – Добре! Подивися…

      Принюхалася: п’яний? Ніби ні…

      – Тільки мені платити нічим! – кинула зухвало.

      – Та добре… – відказав Горох.

      Драбина так і лишилася надворі.

      У теплій хаті кульгавий геній скинув бушлат, заходився піч перевіряти. Майка залізла на тапчан із ногами, спостерігала за хлопцем, роздивлялася тихцем: СКАЧАТЬ