Галицька сага. Майбутня сила. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

      – Так, – кволим голосом мовила ігуменя і звернулася до Домініки: – Сестро, залиште нас!

      Домініка загорнула книгу, поклала її на столик біля столу й покинула келію. Досифея продовжувала стояти.

      – Сідай, сестро! – Ігуменя показала на табурет.

      Вона почекала, коли Досифея сяде поруч.

      – Хочу поговорити з тобою, сестро, – сказала настоятелька. – Видно, Господь відміряв мені саме стільки літ, а не більше. На все Його воля! Я переживаю через те, що буде потім, коли мене не стане.

      Досифея сиділа мовчки й навіть не намагалася заперечити слова ігумені.

      – Ти мовчиш і не говориш мені, що я одужаю, – мовила та.

      – Але ви…

      – Мовчи! Всі ми ходимо під Богом і лише йому одному відомо, коли буде наш кінець! Я не знаю, скільки мені ще відведено часу, тому не хочу відкладати нашу розмову. Я знаю тебе, сестро, від того самого дня, коли ти постукала у браму нашої обителі. Мушу признатися, що тоді ти здалася мені недостойною до покликання. Ти тоді була ображена на життя, вирішила спокутувати свій гріх за монастирськими стінами. Повір, я надивилася на таких багато і більшій частині відмовила. З життя знаю, що побудуть вони трохи серед сестер, передумають, вирішать, що їхній гріх не такий і великий, щоб замикати себе у монастирі, та й вернуть додому. Про тебе я тоже так думала. Дякувати Богу, я помилилась. Твою ревність служіння можна ставити у приклад іншим сестрам. Ще перед тим як заслабнути, я була у Митрополита. Тоди він запитав мене, кого я вижу на своєму місці, коли прийде мій час. Я сказала, що окрім тебе нікого.

      Почувши таке, Досифея аж випрямила спину, неначе їй не вистачило повітря.

      – Матінко!.. – почала вона, але ігуменя перебила її.

      – Я знаю: з Божою поміччю ти справишся! – впевнено сказала Емілія.

      – Але чому я? Є сестри старші за мене, та ж сестра Домініка.

      – Ми з сестрою Домінікою говорили про тебе, і вона благословила мій вибір. Вона поможе тобі попервах.

      – Але ж я… – Досифея затнулася. – Я шкутильгаю.

      Ігуменя спробувала усміхнутися.

      – Пророк наш Мойсей тоже не був бездоганний. Він криво говорив, так, що Господь дав йому на поміч брата Аарона. Так і тобі я даю сестру Домініку. А Митрополит Андрей вже не встає з крісла… Не за тіло треба думати, але за душу, а вона у тебе має міцну віру.

      – Але… Чи справлюся я?

      – З Божою допомогою ти справишся! – впевнено сказала ігуменя.

      Вона замовкла, втупившись очима в стелю. Досифея стривожено подивилася на ігуменю.

      – Поклич сестру Домініку, – попросила Емілія.

      Це була їхня остання розмова. Через три дні ігуменя Емілія померла. На похорон знаної у Кам’янці настоятельки монастиря прийшло чи не все місто, принаймні його християнська частина.

      Ігуменю Емілію СКАЧАТЬ