Галицька сага. Майбутня сила. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тим, як відправитися до Львова на зустріч із тим-таки Коновальцем, щоб навернути того на істинний шлях. Зустріч закінчилася для колишнього Диктатора ЗУНР зовсім не так, як тому хотілося: замість того, щоб заставити голову УВО пристати на умови, що їх висунув уряд в екзилі, а якщо цього не вдасться, то й зліквідувати непокірного полковника, Головінський перейшов на його бік. Тепер же, коли у Відні про Петрушевича згадують лише вряди-годи, причому майже завжди у негативному аспекті, серед української еміграції головним став Євген Коновалець. Особливо його становище зміцнилося після утворення Організації Українських Націоналістів. Щоправда, нікуди не поділася й УВО. Зрештою, саме це і стало причиною того, що сьомого вересня Юліан Головінський постукав у двері номера на третьому поверсі.

      Назустріч з-за столу піднявся зовсім інший Євген Коновалець. Важко було повірити, що це той полковник, з яким Головінський зустрічався вісім років тому. Тоді це був жвавий чоловік, безстрашний, у деяких випадках навіть легковажний, а тепер перед ним стояла стомлена людина, усвідомлена важливості того, що робить.

      – Як доїхали, сотнику? – поцікавився Коновалець, запросивши гостя до столу.

      – Дякую, добре! Довелося затриматися декілька днів у Будапешті: тамтешнім властям видалися підозрілими мої документи, – відказав Головінський.

      – Розібралися?

      – Так. Тамтешній чиновник не надто добре розбирався у польських диграфах[14].

      Коновалець засміявся.

      – Ну, хто б говорив! Угорська мова в Європі взагалі є ходячим анекдотом! – сказав він. – Може, хочете кави?

      – Дякую, але я віддаю перевагу гербаті! – мовив Головінський.

      – Тільки цього не варто говорити у столиці кави! Принаймні не зрозуміють!

      Коновалець підняв слухавку телефона і замовив каву та чай.

      – Поки принесуть – поговоримо! – сказав Коновалець. – Вам відомо, чому ви тут?

      – Це пов’язано із ситуацією на Галичині.

      З тону Головінського, важко було визначити, чи стверджує він чи запитує. Але й Голова не спішив задовольняти цікавість гостя.

      – Не тільки! Але перед тим як ви дізнаєтесь про причину вашої поїздки сюди, до Відня, хочу почути від вас про ситуацію на рідній Галичині. Хто-хто, а ви знаєте його досконало!

      – Так, останні роки я майже не залишав Львова, – підтвердив Головінський.

      І він досить детально, нічого не приховуючи і ніщо не прикрашаючи, повів про події останніх місяців. Не обминув і екс-акцію біля Бібрки.

      – Навіть не скажу, вдала вона чи провал, – говорив Юліан. – Гроші, певно, ми отримали, хоч і довелося обережно обмінювати їх на паперові, але одного боївкара ми втратили, а інших схопила поліція. Поляки як з ланцюга зірвалися. Лапають всіх, хто причетний до «Пласту».

      – Чому до «Пласту»? – запитав Коновалець.

      Головінський СКАЧАТЬ