Галицька сага. Майбутня сила. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ а оскільки сама акція була направлена проти українців, то родина Гутманів опинилася поза подіями. А Кандиби також отримали своє!)

      – То б до ксьондза дати знати! – обережно мовила Феодора Вовк, і всі похмурніли – про такий фінал ніхто навіть не подумав.

      Уже ближче до вечора картина дещо прояснилася, й вона була нерадісною. У старостві, до якого належав і Перетин, не було жодного села, де не похазяйнували поліцейські та улани. Не минула ця чаша і священника місцевого храму.

      Про це розповів перетинцям Яків Смоляр. Він привіз жінку Олену до Данила Солтиса й одразу поїхав за отцем Петром Лісовичем. Йому було соромно перед сусідами хоча б тому, що його оминула їхня доля. Яків навіть не був проти отримати «свої» сорок ударів, щоб не виділятися від інших. Правда, його ніхто ні в чому й не звинувачував, а після від’їзду поліцейських саме він став найбільш потрібний селянам.

      Під’їжджаючи до плебані, Яків зауважив, що хрест, поставлений на спільні пожертви людей, сплюндрований і з нього збито напис українською мовою. Смоляр ще не встиг обуритися такому вандалізму, як побачив, на що перетворилася ошатна оселя отця Петра. Все подвір’я було білим від пір’я. Подерті подушки та перини лежали під парканом. Вражений побаченим, Яків Смоляр застиг посеред обійстя. Тут із хати вийшов розгублений отець Петро, також весь у пір’ї, але було видно, що більшу частину його він вже обтрусив. За священником визирнули його діти – Павлик та Софійка, перелякані пережитим.

      Привітавшись, Яків зійшов з брички.

      – Невже вас також, отче? – запитав він.

      – Як бачите, Якове, цю чашу я випив також! – відповів отець Петро. – Що у вас?

      Яків зам’явся.

      – Та вже не знаю, як вам сказати, – мовив Смоляр і коротко повів про причину свого приїзду.

      – Все так погано? – похмуро запитав Лісович.

      – Моя Олена тілько скрушно похитала головою, коли зобачила Данила. Я би не тривожив вас, але всьо може бути!

      Петро Лісович подивився на дітей.

      – Возьмеш нас всіх? – запитав він. – Я не хочу лишати дітей самих. Вони таке пережили, що не приведи Боже!

      Так, учотирьох, вони поїхали до Перетина. Дорогою Яків запитав священника, що, власне, сталося.

      – То все Пілсудський зі своєю пацифікацією, – говорив Лісович.

      Вони саме проїжджали повз сплюндровану фігуру. Отець Петро перехрестився і важко зітхнув:

      – Вам, певне, відомо, що літом по всій Галичині проходив саботаж. Українці виступали проти листопадових виборів, були підпали маєтків, стодол, скирт. І в основному під то попали осадники. Ну і поляки того терпіти не схотіли.

      – То ви думаєте, що в тому винні ми? – підозріло запитав Яків.

      – Боронь, Боже, таке думати! Навіть якщо саботаж був причиною, то прості люди у тому не винні! А постраждали найперше саме вони!

      На щастя, приїхавши до розореного господарства Солтисів (як, зрештою, всього Перетина), виявилося, СКАЧАТЬ