Світлина Хресної Матері. Галина Горицька

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ бо той дивився на його вікно зі своєї нічної темряви з повністю вимкненим світлом. І якби не здатність кап-три бачити в суцільній темряві, то, можна було б припустити, що він чогось не зауважує. Однак, Михайло Сергійович вмів як помічати все, так і аналізувати.

      Рассохо, на відміну від інших штабних, йому подобався. Перший замкомандуючого Північним флотом був різким і напористим, мав рівну поставу і був відомим фахівцем з океанографії та гідрографії. Рассохо не був підводником, але встиг покомандувати багатьма надводними кораблями і був відомим фахівцем з корабельної артилерії. А ще мав репутацію нестандартного прихильника багатьох цікавих флотських починань: якщо на флоті з’являлася якась нова і передова ідея, то зазвичай за нею стояв Рассохо. Він прославився тим, що організовував і керував проведенням перших морських караванів через кригу, що закривала підходи до північних володінь СРСР, з Мурманська в Тихий океан. Такі каравани були надзвичайно ризикованою справою, і з появою атомних криголамів Рассохо став першопрохідцем в проводці караванів торгових суден і військових кораблів, включаючи підводні човни, з Північного флоту на Тихоокеанський. А ще він писав вірші і навіть двічі був лауреатом Державної премії СРСР за свої книжки. «Цікаво, а я б міг присвятити Фаїні вірша?» – подумав «морський вовк», його думки наразі зводилися до одного – свого кохання, коли в двері його квартири тихо постукали.

      Михайло Сергійович ненадовго відволікся від об’єкту своїх почуттів. Іванич стояв в дверному отворі з тонкою сірою текою в руках. «На Фаїну», – зрозумів Михайло.

      – Заходьте, Івановичу, – ґречно запросив кап-три сонного помічника коменданта.

      – Ні. Давайте вже завтра ви мені поясните, навіщо вам здалась справа цієї благонадійної і нічим особливим не примітної журналістки. Вона абсолютно надійна, хіба ви не розумієте? Чи ця підозрілість викликана особистим інтересом?

      – Ну ось ви й самі дали відповідь на своє запитання, – підтвердив Михайло Сергійович.

      Іванич, котрий зазвичай не виказував емоцій, злегка підняв брови, однак капітан зауважив цей легкий порух.

      – Не спостерігав раніше за тобою такої гарячковості. Взагалі такого… – Іванич не міг підібрати слово.

      – Я й сам не спостерігав за собою такого, – роздратовано від власних же емоцій і тому сухо зауважив капітан.

      – Ладно, тримай, – Іванич тицьнув до рук кап-три тонку сіру картонну теку. – Сам був колись таким. Ще з першою дружиною…

      – Щиро дякую. Там же нема нічого такого?..

      – Абсолютна нецікава біографія, – запевнив помічник коменданта і втомлено знизав плечима. – Та й вона старша за тебе на два роки. Це так, для загальної інформації.

      – Буває, – усміхнувся капітан і хотів додати: – А твоїй дружині скільки років? – Однак вчасно прикусив язика.

      – Що ж, ну якщо так… – сонний Іванич знову знизав плечима і повернувся СКАЧАТЬ