1984. Джордж Оруэлл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ як вони розійшлися. Але як мало він про неї думає. Іноді за тиждень жодного разу не згадає, що був одружений. Вони прожили всього п’ятнадцять місяців. Розлучення Партія заборонила, але розходитися бездітним не перешкоджала, навпаки.

      Кетрін була високою, дуже стрункою блондинкою, навіть граціозною. Чітке, з орлиним профілем обличчя її можна було назвати благородним – доки ти не зрозумів, що за ним так нічого й немає, як це взагалі можливо. Вже на самому початку спільного життя Вінстон вирішив – втім, тільки тому, можливо, що дізнався її ближче, ніж інших людей, – що ніколи не зустрічав дурнішого, вульгарнішого, порожнього створіння. Думки у її голові всі до єдиної складалися з гасел, і не було на світі такої безглуздості, якої б вона не склювала з руки Партії. «Людиноподібний звукозапис» – прозвав він її про себе. Але він би витримав спільне життя, якби не одна річ – ліжко.

      Варто було тільки доторкнутися до неї, як вона, здавалося, здригалася й ставала твердою, мов колода. Обійняти її було – все одно що обійняти дерев’яний манекен. І дивно: коли вона притискала його до себе, у нього було відчуття, що вона в той самий час відштовхує його щосили. Таке враження створювали її задубілі м’язи. Вона лежала із закритими очима, не пручаючись і не допомагаючи, а ПІДКОРЯЮЧИСЬ. Спершу він цього просто не розумів; потім йому стало моторошно. Але він усе одно б витерпів, якби вони домовилися більше не спати. Як не дивно, на це не погодилася Кетрін. Ми повинні, сказала вона, якщо вдасться, народити дитину. Так що заняття тривали, і цілком регулярно, раз на тиждень, якщо для того не було перешкод. Вона навіть нагадувала йому вранці, що їм належить сьогодні ввечері, – щоб він не забув. Для цього в неї було дві назви. Одна – «робити дитину», інша – «наш партійний обов’язок» (так, вона саме так висловлювалася). Досить швидко наближення призначеного дня стало викликати у нього наближення жаху. Але, на щастя, дитина не вийшла, Кетрін вирішила припинити спроби, і незабаром вони розійшлися.

      Вінстон беззвучно зітхнув. Він знову взяв ручку й написав:

      Жінка кинулася на ліжко і відразу, без жодних передмов, з невимовною грубістю й вульгарністю задерла спідницю. Я…

      Він побачив себе там, посеред тьмяного світла лампи, і знову вдарив у ніс запах дешевих парфумів із клопами, знову, соромлячись, серце забилося від обурення й безсилля, і так само, як в ту хвилину, згадав він біле тіло Кетрін, навіки заклякле під гіпнозом Партії. Чому завжди має бути так? Чому в нього не може бути своєї жінки і доля його – брудні, квапливі злучки, розділені роками? Нормальний роман – це щось майже неймовірне. Всі партійні жінки однакові. Цнотливість глибоко в’їлася у їх їство разом із відданістю Партії. Продуманою обробкою змалку, іграми й холодними купаннями, дурницею, яку їм напихали в школі, в таборі розвідників, у Молодіжній Лізі, сміття, яке втовкмачили з доповідями, парадами, піснями, гаслами, військовою музикою в них убили природне почуття. Розум говорив СКАЧАТЬ