1984. Джордж Оруэлл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ворожими винищувачами, прив’язав до тіла кулемет, як грузило, вистрибнув із гелікоптера і разом із депешами й іншим пішов на дно; такій смерті, сказав Старший Брат, можна тільки заздрити. Старший Брат наголосив, що все життя комрада Огілві було чистим і цілеспрямованим. Комрад Огілві не пив і не курив, не знав інших розваг, окрім щоденного годинного тренування в гімнастичному залі; вважаючи, що одруження й сімейні турботи несумісні з цілодобовим служінням обов’язку, він дав обітницю безшлюбності. Він не знав іншої теми для розмови, крім принципів АНГСОЦу, іншої мети в житті, крім розгрому євразійських полчищ і виявлення шпигунів, шкідників, мислезлочинців й інших зрадників.

      Вінстон подумав, чи не нагородити товариша Огілві орденом «За видатні заслуги»; вирішив все-таки не нагороджувати – це вимагало б зайвих перехресних посилань.

      Він ще раз глянув на суперника навпроти. Незрозуміло, чому він здогадався, що Тіллотсон виконую ту саму роботу. Чию версію візьмуть, дізнатися було неможливо, але він відчув тверду впевненість, що версія буде його. Комрад Огілві, якого не існувало годину тому, знайшов реальність. Вінстону здалося цікавим, що створювати можна мертвих, але не живих. Комрад Огілві ніколи не існував у сьогоденні, а тепер існує в минулому – і, ледь зітруться сліди підробки, існуватиме так само достеменно і незаперечно, як Карл Великий і Юлій Цезар.

      Розділ п’ятий

      У їдальні з низькою стелею, глибоко під землею, черга за обідом просувалася поштовхами. У залі було повно народу і стояв оглушливий шум. Від перших страв за прилавком валив пар із кислим металевим запахом, але і він не міг заглушити всюдисущий запах джина «Перемога». В кінці залу розташовувався маленький бар, просто дірка в стіні, де продавали джин за десять центів за стакан.

      – Ось кого я шукав, – пролунав голос за спиною Вінстона.

      Він обернувся. Це був його приятель Сайм із Відділу Досліджень. «Приятель», мабуть, не зовсім те слово. Приятелів тепер не було, були тільки комради; але компанія одних комрадів приємніше, ніж компанія інших. Сайм був філологом, фахівцем із Новомови. Він працював у величезному науковому колективі, якій працював над Одинадцятим Виданням словника Новомови. Маленький, дрібніший за Вінстона, з темним волоссям і великими опуклими очима, скорботними й глузливими одночасно, які ніби обмацували обличчя співрозмовника.

      – Хотів запитати, чи немає у вас лез, – сказав він.

      – Жодного, – з винуватою поспішністю відповів Вінстон. – По всьому місту шукав. Ніде немає.

      Усі питали леза для гоління. Насправді у нього ще були в запасі дві штуки невикористаних лез. У партійних магазинах постійно зникав то один повсякденний товар, то інший. То ґудзики зникнуть, то нитки, то шнурки; а тепер ось леза. Дістати їх можна було таємно – і то якщо пощастить – на «вільному» ринку.

      – Сам півтора місяця одним голюся, – збрехав СКАЧАТЬ