Гітара, кості, кастет. Фрэнсис Скотт Фицджеральд

Чтение книги онлайн.

      – Так, мем. Думаю, він забув про те, де її загубив. І, звісно, неабияк розхвилювався. Ну, я й подумав, що в такий час життя цих дівчат… ну, світських дівчат… сповнене небезпек, тому курс мого навчання розкриває способи захисту проти цих загроз.

      – Ви вчите їх, як користуватися кастетом?

      – Так, мем, якщо це необхідно. Наприклад, візьмімо дівчину, котра приходить в кафе, в якому їй краще було б не з’являтися. Затим її кавалер випиває трохи більше, ніж слід, і засинає, а тим часом до неї підходить інший зі словами «Привіт, крихітко!», чи що там зазвичай тутешні серцеїди говорять. Що їй робити? Панянка не може кричати, бо тепер справжні леді не кричать. Ні-ні! Вона лиш засовує руку в кишеню, надіває на руку захисний кастет фірми «Пауелл», дівочий розмір, виконує один рух, який я називаю Світський Хук, і оп-па! Цей здоровило опиняється на підлозі.

      – Ну… ну а гітара для чого? – з тривогою прошепотіла Амантіс. – Що, слід ще комусь вцідити нею?

      – Боже збав, мем! – з жахом вигукнув Джим. – Ні. Жодну леді в моїй Академії не напучують підіймати гітару на кого б там не було. Я навчаю їх гри. Ух! Ви б почули. Після кількох уроків можна подумати, що декотрі з них – темношкірі!

      – А кості?

      – Кості? Вони мені, як рідні. Мій дід був тим ще гравцем. Я навчаю їх як ними грати. Захистимо не тільки людину, але й гаманець.

      – А учні у вас є?

      – Мем, у мене навчаються найкращі та найзаможніші люди зі всього міста. Та я ще не все вам розповів. Вони знають – що таке «джоллі-Ролл» та «схід над Міссісіпі». А одна пані прийшла й повідомила, що хоче навчитися клацати пальцями. Маю на увазі клацати так, як всі люди. Сказала, що з дитинства так і не навчилася. Я дав їй пару-трійку уроків і оп-па! Її батько пожалівся, що піде з дому.

      – І як часто проходять заняття?

      – Тричі на тиждень. Ми якраз туди їдемо.

      – А я яким боком?

      – Ну, ви просто будете однією з моїх учениць. Я повідомив їм, що ви з дуже благородної сім’ї родом із Нью-Джерсі. Не говорив, що ваш батько – суддя, я збрехав, що він володіє патентом на рафінад.

      Вона роззявила рота.

      – Отже, все, що вам слід робити, – продовжував він, – це вдати, що у вічі не бачили жодного перукаря.

      Зараз вони під’їхали до південного краю міста, й Амантіс помітила ряд автомобілів, припаркованих перед двоповерховою будівлею. Машини були присадкуваті, великі, ошатні та блискучі. Ці авта вироблялися спеціально для розв’язання проблем мільйонера, які морочили собі голову над тим, що подарувати синкам на їхнє вісімнадцятиріччя.

      Затим, вузькими східцями, Амантіс піднялася на другий поверх. На дверях, з яких долинала музика та смішки, красувався надпис:

      – Запрошую вас, – мовив директор, розчахнувши перед нею двері.

      Амантіс опинилася у великій, просторій кімнаті, наповненій дівчатами та хлопцями приблизно її віку. Спочатку їй здалося, що перед нею своєрідна сцена післяобіднього СКАЧАТЬ