Убивство в Месопотамії. Агата Крісті

Чтение книги онлайн.

      Ми пішли собі далі. Проходячи повз будинок, я поглянула на вікна. Вони були не лише заґратовані, а й перебували занадто високо від землі, щоб можна було зазирнути в приміщення: рівень землі тут був нижчий, ніж усередині двору.

      – Мабуть, він зробив це зі звичайної цікавості, – припустила я.

      Місіс Лайднер кивнула.

      – Усе так. Але я на хвилину подумала…

      Вона замовкла.

      Я думала про себе: «Ви подумали – про що? Ось що я хотіла б знати. Про що ви думали?»

      Але тепер я вже знала точно: місіс Лайднер боїться певної людини з плоті й крові.

      Розділ восьмий. Нічна тривога

      Трохи важко визначити точно, які події слід виокремити з того, що трапилося за тиждень, відколи я прибула до Тель-Ярімджі.

      Озираючись на той час і виходячи з моїх теперішніх знань, я бачу безліч маленьких ознак та прикмет, до яких я тоді була зовсім сліпою.

      Однак, бажаючи розповісти історію належним чином, я думаю, мені слід спробувати відновити той стан, в якому я тоді перебувала, – спантеличеної, стривоженої жінки, сповненої підозр, що щось не так, і ці підозри міцнішали кожного дня.

      Бо в одному я не сумнівалася: дивне відчуття напруження і скутості – не вигадка. Воно відповідало дійсності. Навіть нечутливий Білл Колман одного разу зазначив:

      – Це місце змушує мене нервуватися, – почула я його скарги. – Вони завжди такі похмурі?

      Він звертався до Девіда Еммота, іншого помічника. Містер Еммот мені радше подобався: я була впевнена, що його мовчазність не є ознакою недружності. У ньому відчувалося щось непохитне і заспокійливе у цій атмосфері загальної непевності, коли ніхто не знав, що саме відчували чи думали інші.

      – Так, – сказав він у відповідь містерові Колману. – Цього разу все не так, як торік.

      Але більше на цю тему він нічого не додав і взагалі не говорив більше.

      – Я не можу зрозуміти, що ви, власне кажучи, маєте на увазі, – роздратовано буркнув містер Колман.

      Еммот знизав плечима, але не відповів.

      У мене сталася досить пізнавальна розмова з міс Джонсон. Ця жінка мені дуже сподобалась: вона здалася мені обдарованою, практичною та розумною людиною. До того ж мені впало в око її відверте поклоніння таланту доктора Лайднера.

      Користуючись нагодою, вона розповіла мені історію його життя з юних днів. Вона знала кожне місце, де він проводив розкопки, і результати цих розкопок. Я майже наважуся присягнути, що міс Джонсон могла процитувати кожну лекцію, яку він коли-небудь читав, бо вважала його, як вона мені зізналася, найкращим з нині живих археологів.

      – І водночас він такий простий. Такий… не сьогосвітній. Йому зовсім не властива зарозумілість. Тільки справді чудова людина може бути такою простою.

      – Досить точно підмічено, – погодилась я. – Великим людям не потрібно підкреслювати свою значущість.

      – І СКАЧАТЬ