Постріл в Опері. Лада Лузіна

Чтение книги онлайн.

      «Ти його закон, але є закони й для тебе», – згадала Маша слова з книги Києвиць.

      Про що попереджала Василиса, стало більш-менш зрозуміло.

      – Ані… Даруй, я не запам’ятала ім’я, – почала Ковальова.

      – Акнір! – гаркнула Акнір.

      – Акніро, ми тебе розуміємо. Ти втратила матір. – Маша підвелася. Їй здалося, розмовляти сидячи – нечемно.

      – Що?!!!

      Обличчя дочки Килини спотворилося від ненависті й болю.

      – Ти розумієш мене? – прошипіла вона, захлинаючись злобою. – Розумієш?! Ви вбили її! Ви – Втрьох! І тепер ти мене розумієш?!!! Ви – люди. Сліпці! Ви – вже трупи! Вам зі мною не впоратися навіть утрьох!

      Вона задихалася, не вміючи розподілити свою злість на слова.

      Вона була надто юною й надто небезпечною – у цьому віці, коли святого нема й ти сам наділяєш усе, що існує, новими іменами, вважаючи їх єдино вірними.

      І якими іменами Акнір наділила цих Трьох, здогадуватися не треба.

      – Убивці! Самозванки! Людське бидло!

      – Акніро, ми не вбивали її… – Маша відчайдушно жаліла цю дівчинку, яка кричала. – Ми захищали Місто. Ти ж знаєш це? Правда, знаєш? Тобі все розповіли.

      – Ви отримали її владу випадково! – стрімко зіскочила з вбивчої теми дочка Києвиці. – Мати віддала вам її проти волі. Вона ніколи б не віддала її вам за власним бажанням. Вона збиралася віддати її мені!

      Маша заплющила очі, пригадуючи страшну мить.

      Божевільна від шаленої муки жінка, що повзала стелею «Центра старокіевскаго колдовства на Подолъ»:

      «Вам?! Я маю віддати це вам? Трьом!!! Не хочу! Ні!!!»

      – Може, й збиралася, – сказала Катя, і її голос пролунав на подив рівно й спокійно. – Ось тільки віддала її нам. За власним бажанням. Ти ж, мабуть, у курсі, що відбувається з відьмами на момент смерті?

      – Моя мати – не відьма. Вона – Києвиця!

      – І з Києвицями теж, – поступливо покивала Катя. – Вони не можуть померти й відчувають пекельний біль доти, поки не передадуть свою силу іншому. Й ніхто не забороняв твоїй матері повзати стелею без кінця, страждати, потерпати від болю й чекати на тебе день, два, три – це був її особистий вибір. Але вона зробила інший – полегшила собі смерть. І віддала силу нам. Трьом. Така була її воля!

      – Логічно, – сказала Маша.

      («Логічно» було улюбленим словом Ковальової й найвищою мірою істини!)

      Акнір люто пошматувала Катю очима й задихала так часто, що стало зрозуміло: невідомий Суд між небом і Землею, яким погрожувала Наступниця, точно візьме до уваги Катин аргумент.

      – Вас усе одно не визнають! – завила Акнір. – Ви – сліпі! За тисячі років влада жодного разу не передавалася сліпим. Наступницею може стати лише відьма по крові!

      – Але їх Троє, – заперечила Беладонна. – Й існує пророцтво. «Коли до Міста втретє прийдуть Троє…»

      – Це СКАЧАТЬ