Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Три метри над рівнем неба - Федерико Моччиа страница 7

СКАЧАТЬ щілини між зубами зі слабким хрипом, як у дракона. Як у занадто гладкого дракона, щоб якийсь лицар дав собі клопіт убивати його.

      – А знаєте, хлопці, у Ґлорії та Даріо вчора були шість місяців, і він вирішив відсвяткувати це сам.

      – Неправда.

      – Як же ні? Тебе бачили, як ти гамав піцу. А це правда, що ти хочеш відкрити власний бізнес?

      – Еге ж, кажуть, ти хочеш стати квіткарем.

      «Вау!» Усі почали плескати та стукати його по спині, у той час як Гак обхопив ліктем його шию і затиснутим кулаком сильно тер йому голову.

      – Романтичненький він…

      – Ой! Облиште мене…

      І всі на нього насіли, регочучи, як навіжені, майже душачи його своїми анаболізованими мускулами. Потім Кролик, показуючи два великі передні зуби, які й подарували йому це мультяшне прізвисько, заволав типове для себе:

      – Хапаймо Ґлорію!

      – Маддо, допоможи!

      Блакитні «All Star», із маленькою червоною зірочкою, що вінчала гумову заокруглину над кісточкою, спустилися з «Веспи» й легко торкнулися землі. Ґлорія пробігла лише два кроки, як її заграбастав Сицилієць. Її біляве волосся, тепер вільніше після втрати гребінчика, дивно контрастувало з підбитим оком Сицилійця, з його кепсько зашитою бровою, з цим приплюснутим м’яким носом, що залишився без кістки після прямого удару кілька місяців тому в боксерському клубі «Ф’єрмонті».

      – Облиш мене, припини.

      Умить Малюк, Полло та Кролик оточили його і, роблячи вигляд, що допомагають йому підкидати у повітря ці гарно розподілені п’ятдесят п’ять кілограмів, зосереджували всю увагу на тому, щоб класти свої лапи на потрібні місця.

      – Припиніть зараз же.

      Решта дівчат наблизилися до групи.

      – Відпустіть її.

      – Вони вирішили бути падлюками замість того, щоб святкувати з нами? Ну що ж, ми їх привітаємо зараз, у наш спосіб.

      Ще раз високо підкинули Ґлорію, регочучи та жартуючи.

      Вона впала на підставлені мозолясті руки, звиклі до набагато важчих штанг та гантелей; ці руки розважалися, торкаючись її зваб.

      Даріо, хоч він був дещо менший за інших і дарував троянди, розштовхав їх. Схопив Ґлорію за руку посадив собі за спину.

      – Годі вже, дайте їй спокій.

      Спробував піти з нею геть.

      – А якщо ні?

      Сицилієць посміхнувся й застиг поперед нього, широко розставивши ноги. Його джинси, дещо збляклі на потужних м’язах стегон, напнулися. Ґлорія пригорнулася до плеча Даріо. Досі вона стримувала сльози, тепер затамувала й подих. Її голубі очі змокріли від страху. Маленькі ручки, на яких виблискувала нова каблучка, судомно вчепилися в куртку хлопця.

      – То що ж ти зробиш?

      Даріо подивився Сицилійцеві у вічі.

      – Посунься! Якого хуя?! Завжди ти бикуєш.

      Губи Сицилійця при цих словах повільно опустилися, посмішка СКАЧАТЬ