Три метри над рівнем неба. Федерико Моччиа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Сама будь уважнішою! Я тобі краще підіб’ю око, щоб воно стало синім, аніж ти його намалюєш. Ну поглянь, як ти фарбуєшся!

      – Це я для Андреа.

      – Якого Андреа?

      – Паломбі. Я познайомилася з ним біля Фальконьєрі. Він розмовляв із Марою та Франческою з четвертого класу[8], а коли вони відійшли, я йому сказала, що я їхня однокласниця. Ось так нафарбованій, скільки б ти дала мені років?

      – Ну, ти здаєшся старшою. Принаймні п’ятнадцять.

      – Але ж мені і є п’ятнадцять!

      – Розтушуй трішки отут… – Бабі прислинила вказівний палець, потім поклала його на повіку сестри й почала масувати. Повторила те саме з іншого боку. – Ось так!

      – А тепер?

      Бабі подивилася на сестру, піднявши праву брову.

      – Тобі вже скоро виповниться шістнадцять.

      – Це однак замало.

      – Дівчата, ви готові?

      Рафаелла, стоячи біля вхідних дверей, увімкнула сигналізацію. Клавдіо та Даніела швидко пройшли повз неї, останньою вийшла Бабі. Рафаелла обернула ключ у замку і витягла маленький штекер. Червона лампочка замиготіла, навіюючи відчуття безпеки й спокою. Клавдіо, Даніела й Бабі зайшли у ліфт і почули глухий звук небезпечної порожнечі під ногами. Останньою в нього ступила Рафаелла й натиснула на кнопку «1». Вечір розпочався. Клавдіо поправив вузол краватки. Рафаелла провела рукою по волоссю. Бабі осмикнула свій темний піджак із широкими плечима. Даніела просто глянула у дзеркало, вже знаючи, що зустрінеться там із поглядом матері.

      – А ти не занадто нафарбувалася?

      Даніела хотіла відповісти.

      – Та облиш, ми й так запізнюємось, як завжди.

      Цього разу Рафаелла у дзеркалі зустрілася очима з Клавдіо.

      – Та я ж тільки вас чекав, сам я був готовий ще з восьмої!

      Мовчки приїхали на перший. У ліфт увірвався запах м’яса, що його тушкувала дружина портьє. Цей аромат Сициції змішався з дивною французькою компанією, що складалася з «Каронн», «Драккар» та «Опіум». Клавдіо усміхнувся.

      – Це пані Терранова. Вона готує неймовірне м’ясне рагу.

      – Вона туди кладе забагато цибулі, – таким був вердикт Рафаелли, яка давно обрала французьку кухню, що спричинило щире занепокоєння всієї родини та справжній відчай у їхньої помічниці по господарству, уродженки Сардинії.

      На третьому поверсі хлопець, що вчився, зробив невеличку перерву. Він розмовляв по радіотелефону, нервово кружляючи квартирою й поглядаючи на каву, яка все не хотіла закипати, та на старий «вестерн» по четвертому каналу. Тип, застрелений на даху будинку, сконав не надто правдоподібно.

      – Ні, я ж казав, люба, ми не можемо побачитися. Залишається лише два тижні до іспиту, а я ще маю проштудіювати третю книжку.

      Вимкнув кавоварку, посилаючи їй прокльони. Він відволікся, й капосна кавоварка заплювала все довкола дрібними крапельками. Її бурмотіння вторувало солодкавому голосу дівчини:

      – Але я хочу тебе побачити…

      Жарти СКАЧАТЬ