Название: Справи Шерлока Голмса
Автор: Артур Конан Дойл
Издательство: OMIKO
Жанр: Классические детективы
Серия: Зарубіжні авторські зібрання
isbn: 978-966-03-9569-5
isbn:
– Дякую!
Шерлок пружиною вистрибнув із крісла манекена та вихопив коштовність. Тепер він тримав її в одній руці, а іншою спрямував револьвер у голову графа. Двоє лиходіїв від подиву роззявили пельки. Перш ніж вони оговтались, Голмс натиснув на електричний дзвінок.
– Жодного насильства, панове, жодного опору, прошу вас! Бережіть меблі! Вам повинно бути вже ясно, що ваша позиція програшна. Поліція чекає внизу.
Розгубленість графа перемогла його лють і страх.
– Але хай йому грець, як? – прохрипів він.
– Ваше здивування цілком природне. Ви ж не знаєте, що за цією фіранкою є ще одні двері, що ведуть до моєї спальні. Мені здалося, що ви мене почули, коли я змістив фігуру, але удача була на моєму боці. Це дало мені шанс вислухати всю вашу бесіду, яка була б не такою відвертою, якби ви знали про мою присутність.
Граф махнув, як переможений.
– Ми здаємося, Голмсе. Тепер я вірю, що ви сам диявол.
– У будь-якому разі недалеко втік від нього, – відгукнувся Шерлок із чемною посмішкою.
Тугодум Сем Мертон лише тепер спромігся оцінити ситуацію. Коли відгомін важких кроків долинув зі сходів, він нарешті порушив тишу.
– Здається, фараон! – сказав він. – Ніяк не второпаю, що з цією скрипучою скрипкою! Я досі її чую.
– Ще б пак, – відповів Голмс. – Маєте цілковиту рацію. Нехай ще пограє! Сучасні грамофони – чудовий винахід.
Поліція з’явилася блискавично, кайданки клацнули, а злочинців повели до кеба, що їх очікував. Ватсон залишився з Шерлоком, аби привітати зі свіжим листочком, що прикрасив його лавровий вінок. І знову їхню розмову перервав неспокійний Біллі зі своєю тацею.
– Лорд Кантлмір, сер.
– Кличте його, Біллі. Це знаменитий пер, котрий представляє інтереси найвищих осіб, – дозволив Голмс. – Це вірний і відданий чоловік, котрий належить до старого режиму. Змусимо його бути чемним? Посміємо дозволити собі таку примху? Він іще не знає нічого з того, що сталося.
Двері відчинилися, щоб показати тонку, сувору постать із довгим обличчям і вікторіанськими, чорними, як смола, вусами, що навряд чи пасували до його похилих плечей і невпевненої ходи. Шерлок ступив уперед і простягнув руку, на яку гість не відреагував.
– Як справи, лорде Кантлмір? Цієї пори року холодно, але в приміщенні доволі тепло. Чи можу я взяти вашого плаща?
– Ні, дякую, я його не зніматиму.
Голмс наполегливо смикнув за рукав.
– Дозвольте вам допомогти! Мій колега, доктор Ватсон, міг би вас запевнити, що перепади температури бувають дуже підступними.
Його світлість із певною нетерплячкою звільнився від руки детектива.
– Мені й так зручно, сер. Я не маю наміру тут затримуватися. Я просто зазирнув, щоб дізнатися, як просувається завдання, яке на вас покладене.
СКАЧАТЬ