Справи Шерлока Голмса. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

      – Власною персоною. Я такого не очікував. Треба брати вола за роги, Ватсоне! Цей добродій дуже нервовий. Можливо, ви чули про його репутацію стрільця на далекі відстані. Це й справді було б тріумфальним закінченням його чудової спортивної кар’єри, додавши мене до свого списку. І це ще один доказ того, що він відчуває: я наступаю йому на п’яти.

      – То викличте поліцію.

      – Я, мабуть, так і зроблю. Але не зараз. Спробуйте обережно визирнути у вікно, Ватсоне, і поглянути, чи хто не волочиться на вулиці?

      Ватсон насторожено поглянув крізь щілину у фіранці.

      – Так, біля дверей стоїть якийсь брутальний хлопець.

      – Це Сем Мертон, вірний, але достатньо обмежений. І де цей джентльмен, Біллі?

      – У приймальні, сер.

      – Приведи його, коли я задзвоню.

      – Слухаюсь, сер.

      – Якщо мене не буде в кімнаті, все одно його впустіть.

      – Слухаюсь, сер.

      Ватсон зачекав, поки двері не зачинять, а потім серйозно звернувся до свого товариша.

      – Слухайте, Голмсе, це просто неможливо. Він відчайдушний чоловік, котрого ніщо не зупинить. Можливо, він прийшов вас вбити.

      – Це мене не здивувало б.

      – Я наполягаю на тому, щоб залишитися з вами.

      – Ви б жахливо заважали.

      – Йому?

      – Ні, мій любий друже, мені.

      – Ну, я ніяк не можу вас покинути.

      – Ще й як можете, Ватсоне. І зробите це, адже ніколи не пропускали гру. Я впевнений, що дограєте її до кінця. Цей добродій прийшов із якоюсь метою, але він може залишитися заради моєї.

      Голмс дістав свій нотатник і накидав кілька рядків.

      – Візьміть кеб до Скотленд-Ярду і передайте це Юґелу з карного розшуку. Повертайтесь із поліцією. Тоді й відбудеться арешт.

      – Зроблю це з радістю.

      – А до того, як ви повернетесь, я матиму достатньо часу, щоб з’ясувати, де зараз камінчик.

      Він торкнувся дзвоника.

      – Думаю, що ми вийдемо через спальню. Цей запасний вихід надзвичайно зручний. Я хочу бачити свою акулу, так, щоб вона не бачила мене, а для цього є свій спосіб.

      Отже, кімната була порожня, коли Біллі за хвилину ввів туди графа Сильвіуса. Знаменитий мисливець, спортсмен і денді був великим, смуглим чолов’ягою, з грізними чорними вусами, що затуляли жорстокий рот із тонкими губами, і довгим, гачкуватим носом, неначе дзьоб орла. Він був добре одягнений, але його яскрава краватка, блискуча шпилька та дорогі персні справляли неприємний ефект. Коли двері за ним зачинилися, гість оглянув приміщення лютими й одночасно переляканими очима, як той, хто підозрює пастку на кожному кроці.

      Він аж сіпнувся, коли побачив безтурботно схилену голову та комір халата, що виступали над спинкою фотеля у вікні. Спершу на його обличчі застигло здивування. Та потім у його чорних очах убивці блиснуло світло жахливої надії. Він СКАЧАТЬ