Справи Шерлока Голмса. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

      – Моїх шпигунів! Запевняю, це не так!

      – Нісенітниця! Я помітив, що за мною стежили. Щонайменше двоє задіяні в цій грі, Голмсе.

      – Це дрібниці, графе Сильвіус, але, можливо, ви будете достатньо люб’язні, коли звертаєтеся до мене. Ви ж розумієте, що в своїй професії я повинен спілкуватися з половиною негідників у місті, і маєте погодитесь, що винятків не роблю ні для кого.

      – Що ж, пане Голмс, гаразд.

      – Чудово! І запевняю вас, що ви помиляєтесь щодо моїх нібито шпигунів.

      Граф Сильвіус зневажливо засміявся.

      – Інші люди можуть тямити так само добре, як і ви. Вчора це був якийсь спортсмен. А сьогодні – літня жінка. Цілий день ходили за мною в назирці.

      – Справді, сер, ви робите мені компліменти. Старий барон Доусон сказав напередодні своєї страти, що в моєму випадку те, що втратила сцена, здобув закон. А тепер ви вихваляєте мої маленькі перевтілення.

      – То це все були ви… особисто?

      Шерлок стенув плечима.

      – Можете побачити в кутку парасольку, яку ви так ввічливо подали мені на Майноріс, перш ніж щось запідозрити.

      – Якби я знав, то ви, можливо, ніколи…

      – Не побачив знову цього скромного житла. Я це чудово усвідомлював. Ми всі схильні помилятися, про що потім шкодуємо. Але ви мене не впізнали, тож ми зараз тут!

      Густі брови графа насупилися ще дужче над його загрозливими очима.

      – Те, що ви сказали, лише погіршує справу. Отже, це були не ваші шпигуни, а ви самі лізете в чужі справи! Ви зізналися, що переслідували мене. Чому?

      – Та годі вам, графе. Ви ж звикли стріляти левів в Алжирі.

      – Ну, то й що?

      – Чому?

      – Чому? Це спорт… хвилювання… небезпека!

      – І, без сумніву, можливість звільнити країну від хижака?

      – Точно!

      – Мої причини такі ж!

      Граф схопився на ноги, і його рука мимоволі потягнулася до кишені на стегні.

      – Сідайте, сер, краще сідайте! Була ще одна, важлива причина. Мені потрібен цей жовтий діамант!

      Граф Сильвіус відкинувся на спинку крісла зі злою посмішкою.

      – Дзуськи! – видихнув він.

      – Ви ж знали, що я за це вас переслідую. Справжня причина вашої появи тут сьогодні – бажання дізнатися, що я знаю про цю справу та наскільки важливо мене прибрати. Ну, маю вам сказати, що з вашої точки зору в цьому справді існує необхідність, адже я знаю все, крім того, про що ви мені зараз скажете.

      – Ага! І чого ви ще не знаєте?

      – Де зараз діамант корони.

      Граф хитро поглянув на свого співбесідника.

      – І ви хочете це знати, правильно? Й як, до дідька, я маю вам сказати, де він?

      – Можете і скажете.

      – Справді?

      – Ви не станете блефувати зі мною, графе Сильвіус.

      Очі Голмса, коли СКАЧАТЬ