Росмерсгольм. Генрик Ибсен
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Росмерсгольм - Генрик Ибсен страница 10
Название: Росмерсгольм
Автор: Генрик Ибсен
Издательство: OMIKO
Жанр: Драматургия
Серия: Зарубіжні авторські зібрання
isbn: 978-966-03-9533-6
isbn:
Росмер. Але який же це розрив?
Крол. Оце! Це ж розрив з усім тим, що було досі до тебе близьке. Тепер неси наслідки.
Ребека Вест увіходить з правого боку й залишає двері широко відчиненими.
Ребека. Ну от, тепер він на шляху до своєї великої офіри. А нам час уже йти до столу. Будьте ласкаві, пане ректоре.
Крол(бере капелюха). Добраніч, фрекен Вест. Тут мені більше нічого робити.
Ребека(здивовано). Що це значить? (зачиняє двері й підходить ближче). Ви сказали?
Росмер. Тепер він уже знає.
Крол. Ми не випустимо тебе з рук, Росмере. Ти мусиш повернутися до нас знову.
Росмер. До вас я вже ніколи не повернусь.
Крол. Побачимо. Ти не такий чоловік, щоб бути самотнім.
Росмер. Я вже не цілком самотній. Нас двоє, щоб переносити самотність тут.
Крол. А-а! (У ньому прокидається підозра). І це ще! Слова Беати!
Росмер. Беати?
Крол(відганяючи думки). Ні, ні, це було гидко. Вибач мені.
Росмер. Як? Що?
Крол. Ні слова більше про це. Фу! Вибач мені. Прощавай! (Виходить дверима в передпокій).
Росмер(іде за ним). Кроле, не можна, щоб на цьому був уже кінець між нами. Завтра я прийду до тебе.
Крол(у передпокої, обертається). Щоб і ноги твоєї не було в моєму домі! (Бере палицю й виходить).
Росмер стоїть деякий час у дверях, потім зачиняє їх і йде до столу.
Росмер. Нічого, Ребеко. Ми це все витримаємо. Ми двоє вірних друзів – ти і я.
Ребека. Як ти гадаєш, що він думав, коли сказав – фу!
Росмер. Люба, не суши собі голови над цим. Він сам не вірив тому, що думав. Але завтра я таки піду до нього. Добраніч!
Ребека. Ти так рано йдеш до себе в кімнату й сьогодні? Після цього всього?
Росмер. Сьогодні, як і завжди. Я відчуваю себе так легко тепер після цього. Ти бачиш, – я цілком спокійний, люба Ребеко. Постався і ти до цього спокійно. Добраніч!
Ребека. Добраніч, любий друже! Спи спокійно.
Росмер виходить у передпокій, потім чути, як він іде сходами нагору. Ребека підходить і сіпає за дзвінок біля грубки. Трохи згодом заходить із дверей праворуч мадам Гельсет.
Ребека. Можете прибрати зі столу, мадам Гельсет. Пастор нічого не хотів, а ректор пішов додому.
Гельсет. Ректор пішов? Що з ним сталося?
Ребека(бере своє плетіння). Він запевняв, що дуже швидко буде велика гроза.
Гельсет. От чудно! Адже на небі ні хмариночки за ввесь вечір.
Ребека. Якби тільки він не зустрів білого коня. Боюся, що про цей привид незабаром буде чути скрізь.
Гельсет. Та що ви, фрекен! Не кажіть про таке страхіття.
Ребека. Ну, ну, ну.
Гельсет(тихше). СКАЧАТЬ