Лети або тремти. Рэй Брэдбери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ їм ще чимось. Я абстрактно, непевно думав про те, що матиму дітей, і мене бісила сама думка, що хтось може зробити їм зло. А ці батьки вчинили так навмисно, виходить?

      Я не міг розслабитися. Знайшов старий примірник «Нью-Йорк Таймс», складений під ліжком. «Мир на Близькому Сході ще за нашого життя», – було написано там. Біля статті була світлина, на якій президент Картер і Анвар Садат потискали один одному руки. Я вже засинав, коли почув, що Ернандес знову скрикнув.

      Я витягнув дупу з ліжка. Пембрі стояла, затиснувши рота руками. Я подумав, що Ернандес ударив її, тож підійшов до жінки й відвів її руки, шукаючи рану.

      Але нічого не було. Озирнувшись через плече, я побачив, що хлопець застиг на своєму місці, втупившись поглядом у темряву, наче в телевізор з картинкою-негативом.

      – Що сталося? Він ударив вас?

      – Він… він знову їх чув, – затинаючись пояснила медсестра, притискаючи руку до обличчя. – Вам… вам слід піти і ще раз перевірити. Вам слід піти перевірити…

      Нахил літака змінився, і жінка трохи поточилася до мене, а коли я, намагаючись відновити рівновагу, схопив її за лікоть – налетіла на мене. Я професійно подивився на неї. Вона відвела очі.

      – Що сталося? – перепитав я.

      – Я теж це чула, – зізналася Пембрі.

      Мій погляд майнув до темного проходу.

      – Щойно?

      – Так.

      – Це було схоже на те, про що він казав? Дитячий спів?

      Я відчув, що ось-ось схоплю її і струсону. Невже вони обоє збожеволіли?

      – Дитячі ігри, – пояснила вона. – Як… галас на дитячому майданчику, розумієте? Діти граються.

      Я напружив мозок, намагаючись зрозуміти, що за предмет чи набір предметів, напханих у «старліфтер» і піднятих на висоту близько дванадцяти тисяч метрів над Карибами, може видавати звуки, схожі на галасливі дитячі ігри.

      Ернандес посовався на своєму місці, й ми вдвох звернули на нього увагу. Хлопець криво посміхнувся і промовив:

      – Я ж вам казав.

      – Піду перевірю, – сказав я їм.

      – Нехай граються, – попросив Ернандес. – Їм просто хочеться гратися. Хіба вам у дитинстві цього не хотілося?

      Спогади про дитинство накрили мене хвилею: безкінечні літні дні, катання на велосипеді, подряпані коліна, я повертався додому в сутінках, а мама казала: «Подивись-но, який ти замурзаний». Я замислився про те, чи рятувальні команди помили тіла, перш ніж поскладати їх у труни.

      – Я розберуся, що це таке, – пообіцяв я. Пішов і знову зняв ліхтарик. – Залишайтеся на місці.

      Я дозволив темряві обмежити мій зір, сподіваючись, що це покращить слух. Турбулентність ущухла, і ліхтарик лише допомагав мені не заплутатись у вантажних сітках. Я прислухався, намагаючись почути щось нове чи незвичне. Це був не поодинокий звук, а якийсь їх набір – такі звуки не стихають і не з’являються ні з того СКАЧАТЬ