Лабіринт Фавна. Корнелия Функе

Чтение книги онлайн.

      Голос у нього був теплий, як ковдра на ліжку, й Офелія подумала – чого було мамі не закохатися у такого чоловіка? Він нагадував їй покійного батька. Трошечки.

      Дівчинка щойно присіла на краєчок ліжка, як у кімнату зайшла Мерседес.

      – Ви потрібні йому внизу, – сказала вона докторові Феррейрі.

      Йому. Ніхто не називав його на прізвище. Відаль. Ніби камінь кинули у вікно, і кожна буква – то уламок розбитого скла. Capitán. Так вони майже всі його називали. Але Офелія все одно вважала, що «Вовк» пасує йому найбільше.

      – Обов’язково покличте мене в разі потреби, – велів лікар матері, закриваючи саквояж. – Байдуже, чи вдень, чи вночі. Ви або ваша юна медсестра, – додав він, усміхнувшись Офелії.

      І пішов услід за Мерседес, а дівчинка вперше лишилася наодинці з матір’ю у цьому старому домі, пропахлому холодними зимами та сумом людей давноминулих віків. Їй подобалося лишатися з матір’ю тільки удвох. Завжди подобалося, а тоді з’явився Вовк.

      Мати потягнула її за руку до себе.

      – Моя юна медсестра, – вона охопила доньчину руку з утомленим, але щасливим усміхом. – Зачини двері та загаси світло, cariño[4].

      Хоч і під маминим боком, Офелія боялася спати в цій дивній кімнаті, але зробила, як велено. Вона вже бралася за дверну защіпку, коли помітила, що лікар із Мерседес спинилися перед сходами. Її вони не помітили, й Офелія не хотіла підслуховувати, але не могла не прислухатися. Слухати… зрештою, саме в цьому полягає дитинство. Дізнаватися дорослі секрети – це те саме, що дізнаватися про дорослий світ. І як у ньому вижити.

      – Допоможіть, лікарю! – шепотіла Мерседес. – Ходіть зі мною до нього. Рана на нозі не гоїться. Йому гіршає.

      – Це все, що я зміг дістати, – тихо відповів доктор Феррейра і простягнув жінці маленький згорточок у коричневому папері. – Мені шкода.

      Та взяла згорточок із таким відчаєм на обличчі, що Офелія аж злякалася. Мерседес здавалася такою сильною, ніби здатна захистити її у цьому домі, повному самоти та привидів минулого.

      – Capitán чекає на вас у кабінеті, – Мерседес розправила плечі й відвернулася.

      Доктор Феррейра спускався сходами, і кроки його були важкі, ніби обтяжені провиною, що він покидає Мерседес у такому відчаї.

      Офелія заклякла на місці.

      Таємниці. Вони додають світові темряви, але й будять бажання шукати істину…

      Дівчинка так і стояла перед прочиненими дверима, коли Мерседес повернулася до неї обличчям. Очі жінки перелякано розширилися, щойно вона помітила Офелію, і вона швидко сховала згорточок під шаллю. Тільки тепер ноги нарешті послухалися Офелію, і вона відступила в кімнату й защепила двері. Хай би Мерседес просто забула, що її бачила.

      – Офеліє! Ходи сюди! – покликала з ліжка мати.

      Принаймні вогнище у каміні хоч якось освітлювало темну кімнату, разом із двома мерехтливими свічками на СКАЧАТЬ