Ностальгія. Василь Шкляр
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Ностальгія - Василь Шкляр страница 19

Название: Ностальгія

Автор: Василь Шкляр

Издательство:

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия:

isbn: 978-966-14-7017-9, 978-966-14-6543-4

isbn:

СКАЧАТЬ вона, дивлячись убік. – З новим кавалером, лікар якийсь чи ветеринар, біс його знає.

      – То й що?

      – Вона не взяла кошеня.

      – Подумаєш, лихо велике! – пхикнув Микола. – Я б їй ще й не дав, воно у неї з голоду здохне. Знайдуться кращі хазяї, мені вже он гроші пропонують.

      – Підожди. Цей її дружок-ветеринар подивився Марусину і сказав, що в неї лишай. У неї і в кошенят.

      – Який іще лишай?

      – Стригучий. Ось придивися. – Софія показала на Марусину. – Бачиш, шерсть на ній наче драбинкою підстрижена. Не дуже видно, бо вони всі смугасті, але як придивитися добре…

      – Нічого не бачу, – сказав Микола і нахилився, щоб узяти Марусину на руки, глянути ближче, але Софія аж скрикнула:

      – Ні-ні, не чіпай! Він переходить і на людей. Це серйозніше, ніж ти думаєш.

      – Чортівня якась, – випростався Микола, розгублено поглядаючи на пухнастих м’ячиків, що розкочувалися по підлозі: ніяких ознак хвороби. – Може, їх треба чимось помазати? Що казав той Лідин ескулап?

      – Казав, що котів од цього не лікують. А нам самим треба сходити до дерматолога.

      – Не лікують… А що роблять?

      – Знищують, – сказала Софія, як про великих грішників.

      – Навіщо? У крайньому разі краще вже випустити на вулицю, якщо така їхня доля.

      – Я теж так думала. Але цього робити не можна. Вони блискавично розносять лишай, передають його іншим тваринам. Випустити їх на вулицю найлегше, але це не гуманно.

      Ну й словечка у неї: «гуманно», «блискавично» – не інакше як нахапалася від того Лідиного зцілителя. Оскомний спротив піднімався в Миколі до всього цього, хоч відчував, що в Софіїних, хай і позичених, словах правда, але так відразу погодитися з нею не міг.

      – Що ти пропонуєш? – спитав гостро. – Повісити їх на сухій гілляці? Чи втопити? Слава Богу, озеро поруч.

      – Ну, навіщо ти так? Є набагато гуманніший спосіб.

      О, знову. Воістину люди великі гуманісти, це слово не сходить їм з язика.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

      Примечания

      1

      Ходімо, синку (вірм.).

/9j/4AAQSkZJRgABAQAAZABkAAD/2wBDAAICAgICAQICAgIDAgIDAwYEAwMDAwcFBQQGCAcJCAgHCAgJCg0LCQoMCggICw8LDA0ODg8OCQsQERAOEQ0ODg7/2wBDAQIDAwMDAwcEBAcOCQgJDg4ODg4ODg4ODg4ODg4ODg4ODg4ODg4ODg4ODg4ODg4ODg4ODg4ODg4ODg4ODg4ODg7/wAARCANiAjoDAREAAhEBAxEB/8QAHgAAAAYDAQEAAAAAAAAAAAAAAgMEBQYHAQgJCgD/xABzEAABAgQEAwQFBQYMDwsIBwkBAgMABAURBgcSIRMxQQgiUWEJFDJxgRUjQpGhFjNSsbLBFyRicnN2gpKis7TRGSU0NTY3OENTVnR10uHwGCY5RmNkk5WW0/EKJylEZoOjxFRVZXeElMLiKEVHZ4akw1f/xAAdAQABBQEBAQEAAAAAAAAAAAACAAEDBAUGBwgJ/8QATxEAAQMDAgMGBAQEBAQEBAENAQACEQMEIRIxBUFRBhMiYXGBkaGx8BQywdEjQlLhBxVi8TNygpIWJENzNqKys8I1RFN00uIIJTQ3g5PD/9oADAMBAAIRAxEAPwDnFnQypGYMs8tKVgXsFC9vjGrUEQqrneKFEKbjuo0mXbaba1sja99xCFYhRjKf2czp/ipIYSDqtz5mJBVBQy4J9GY1QXLqUqX3A2JVyiSQnDym39EuqAKJZskna6oYVI3TFxlAOZVSUkgsbeSofvB0QFxQP0RaiUj5nT53hjUb0T6nI39EmoEi7N9rW1AfmghVHRNqcsJzNqAcIEuk6fFUIVR0S1PRqM0KmoajLj64IVvJMdQQxmdU7/eP4ULvh0TS5Z/RPqe СКАЧАТЬ