Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      КАССІО. Уяви собі, що ні.

      ЕМІЛІЯ. Мені здавалося, що ця радість була доставлена всім чоловікам у театрі.

      ЯГО. Еміліє, перестань базікати.

      ЛЮДОВІКО. Еміліє і Кассіо, ходімо зі мною.

      Лодовико прямує за завісу. Емілія і Кассіо неохоче йдуть за ним. Через деякий час усі троє повертаються.

      ОТЕЛЛО. Ну?

      ЛЮДОВІКО. Уяви собі: є й ножова рана, і кров. Причому кров справжня, а не журавлинний сік.

      ОТЕЛЛО. Мені цю справу не приписуйте. Я її не задушив, це головне. А завдати удару ножем міг кожен з вас.

      ЛЮДОВІКО. Що значить, «кожен з нас»?

      ОТЕЛЛО. А то й означає.

      Пауза.

      ЛЮДОВІКО. Що ж, давайте розберемося. Згадаймо, хто де був і хто що робив у фінальній сцені.

      ЯГО. Боюся, синьйоре Людовіко, що нам цей вечір спогадів нічим не допоможе. Фінальна сцена поставлена вами настільки невдало, що зрозуміти в ній що-небудь буде неможливо.

      ЛЮДОВІКО. (Непривітливо.) Ти, звичайно, поставив би її краще.

      ЯГО. Поза всяким сумнівом. У вас актори без будь-якого сенсу ганяли по сцені, викрикуючи і вимахуючи руками, і все це ви називаєте режисурою.

      ЛЮДОВІКО. Я зробив цю картину дуже динамічною для того, щоб передати схвильованість персонажів, а не для того, щоб проводити за нею слідчий експеримент.

      КАССІО. До речі, ще один анекдот? У суді слухається справа про згвалтування. Прокурор оголошує: «Потерпіла вимагає проведення повторного слідчого експерименту!»

      ЛЮДОВІКО. Кассіо, вгамуйся. Давайте спокійно розберемося, хто що робив на сцені, після того як Отелло задушив Дездемону.

      ОТЕЛЛО. Знову? Я ж кажу – я її не задушив!

      ЛЮДОВІКО. Заспокійся, я кажу це в театральному сенсі.

      ОТЕЛЛО. А я не хочу це чути ні в якому сенсі.

      ЛЮДОВІКО. Обвинувачення з тебе ще не знято.

      ОТЕЛЛО. А ніхто його проти мене і не висував. Ви прокурор, чи що? Не задушив, і все!

      БЯНКА. А я думаю, що таки задушив. Після цього вона ще як-не-як прохрипіла одну-дві фрази, і потім вже остаточно квікнула.

      ЛЮДОВІКО. Бянко, тебе ніхто не питає, що ти думаєш. Ти краще скажи, що ти робила у цей момент на сцені.

      БЯНКА. Я? Нічого. Стояла біля Кассіо і демонструвала публіці свої ноги, як ви мені веліли на репетиції.

      ЛЮДОВІКО. Нічого подібного я не велів. Я просто нагадував, що тобі слід вести себе як куртизанка.

      БЯНКА. Ну, я й вела.

      ЛЮДОВІКО. А що робила ти, Еміліє?

      ЕМІЛІЯ. Викривала Яго, поки він мене не вбив.

      ЯГО. Але спочатку ти припала до Дездемони і довго не могла від неї відірватися. Може, в цей час ти її і задушила?

      ЕМІЛІЯ. І заодно штрикнула її ножем? Адже він був у тебе! Той ніж, з яким ти за мною ганявся.

      ЯГО. Той ніж був із гнучкої гуми і ти прекрасно це знаєш. Він і зараз при мені. (Виймає з-за пояса і демонструє всім бутафорський ніж.)

      ЕМІЛІЯ. Мене вбив театральним ножем, а її – СКАЧАТЬ