Маска. Володимир Лис

Чтение книги онлайн.

      Потім були спроби всіма приступними способами – зіллям, випаркою, коли бідолашну Явдошку саджали в бочку з майже окропом – позбавитися ганебного і ненависного плоду. Але хоч як старалися, нічого не допомагало. Трохим, у ці дні чорніший за ніч, нарешті розробив план, який і почав негайно здійснювати. Він виклопотав у пана дозвіл для дружини і доньки на різдвяне паломництво до Києво-Печерської лаври. За його задумом, у міщанки, яка доводилась їм далекою родичкою, донька-ганебниця повинна дочекатися пологів, а родичка за певну платню не лише перев’яже пуповину, а й підкине дитя монахам.

      Отже, повіз Трохим дружину і доньку до Києва. Накатаною колією поволі котилися сани, ця дорога була дорогою мовчанки і ганьби. Вперше Трохим озвався, коли перед ними постали золоті бані лаврських церков. Він сказав, що ладен все простити і жінці, яка не вберегла доньку від ганьби, якщо діло благополучно завершиться. Тоді перехрестився і звернув у вулицю, на якій жила родичка.

      Тітка Пріська зустріла їх досить прихильно, тим більше, що привезли вони і сальця, і пару курочок, і кілька десятків яєчок. За п’ять срібних дукатів родичка пообіцяла все зробити, як і належить, хай не сумніваються. Що сталося, того вже не вернеш, а таке буває, що монахи беруть на виховання дитинку. Буде хлопчик, до чоловічого монастиря занесе, де є знайомі монахи, буде дівчинка – до жіночого, теж не без знайомих. Може й підкинути, як просять, чого не зробиш для добрих родичів. Отож вертався Трохим додому трохи просвітлілий.

      До православного Різдва повернулася з Києва і його дружина Настя, яка й повідомила сусідам, що Явдошка лишилася в монастирі до початку Великоднього посту.

      2

      Але не так сталося, як бажалося. Пізнього лютневого вечора Трохим та Настя почули тихий несміливий стукіт у вікно. Спершу здалося, мовбито хтось пошкріб об скло.

      – Може, кіт, піду впущу, хай погріється, – сказала Настя і вийшла з хати.

      Надворі вона побачила чиюсь згорблену фігуру. Думала, що то сусідка, коли ж підійшла ближче, впізнала нещасну доньку. Та, ридаючи, припала до материних грудей. Заплакала й мати. Вона відчула: скоїлося щось страшне. І майже не помилилася.

      Явдошка, яку майже силою затягнув батько, що, стурбований довгою відсутністю жінки, вийшов і собі надвір, вже в хаті розповіла, що на третій день після Водохрещі у їхньої родички сталася пожежа. І богобоязлива тітка Пріська, як, ридаючи розказала Явдошка, приписала це гріху, що дала притулок дівці, яка мала народити байстрюка. Вона звеліла Явдошці покинути хату і навіть віддала половину грошей. Два дні Явдошка блукала холодним, незнайомим Києвом, двічі підходила до ополонки у Дніпрі, в яку хотіла кинутися, та так і не наважилася. Казала, що в останню мить почула дзвін із монастирської дзвіниці й отямилася, що стоїть на порозі ще більшого гріха. Тоді й вирішила добиратися пішки до рідного села.

      – Робіть зі мною, що СКАЧАТЬ