Ваші пальці пахнуть ладаном. Валентин Чемерис

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Він міг перед своїм внутрішнім зором відтворити погляд її чарівних і якихось неземних очей, кожен порух її обличчя, брів, губ, порухи рук, постави, голови… Коротше кажучи, він знав тоді напам’ять всі її фільми: «Песнь торжествующей любви», «Пламя неба», «Дети века», «Пробуждение», «Миражи» й інші… Всі-всі, де вона на той час знімалася.

      Він уже марив нею.

      Загледівши, що вона хоч іноді, а буває в кафе футуристів, і трапляється, що навіть виступає на літературних вечорах, загорівся божевільною – як сам і вважав, – ідеєю познайомитись особисто з королевою – для нього вона вже тоді була королевою. Ба, навіть богинею! Але ще не знав, як це зробити – зроду-віку він вдався не зовсім сміливим, не завжди рішучим і зграбним, а про вишукану галантність кавалера і мови тоді не могло бути – це з’явиться в нього пізніше. Але якось обмовився перед друзями, що хоче познайомитись із «самою Вірою Холодною».

      Друзі нічого не відповіли, наче й не чули його бідкання, але як швидко виявиться, вони запам’ятали про його «божевільну мрію познайомитись із самою Вірою Холодною…»

      І якось…

      Це був звичайний літературний вечір у модному кафе модних московських футуристів. Вечір, на якому виступали вже тоді успішні й скандально відомі поети – дражнили публіку, заводили її уміло, й так же уміло вдавалися до епатажу – Бурлюк, Маяковський, Северянин і ще хтось…

      Маяковський витягнув на естраду і його, тоді мало ще кому відомого шансоньє Олександра Вертинського. Він розгубився. Як загледів, що в першому ряду біля першого столика сидить з кавою вона – його королева, і чомусь невідривно на нього дивиться. І він, силоміць виведений на естраду Володимиром Маяковським і ним підбадьорений, не то проспівав, не то просто продекламував – швидше, і те, і те, – свою пісню. Проспівав, продекламував у своєму звичному стилі, у своїй несподіваній манері, що її слухачі, як не намагалися, а ні з ким іншим порівняти не моли, бо вона в нього була тільки його – оригінальна і неповторна – вже тоді. То була його «Сероглазочка», що пізніше стане – коли він підбере для неї ще своєрідніше виконання, – такою популярною. Як, між іншим, і всі його пісні.

      Я люблю Вас, моя сероглазочка,

      Золотая ошибка моя!

      Вы – вечерняя жуткая сказочка,

      Вы – цветок из картины Гойя.

      Я люблю Ваши пальцы старинные

      Католических строгих мадонн,

      Ваши волосы сказочно длинные

      И надменно-ленивый поклон.

      Я люблю Ваши руки усталые,

      Как у только что снятых с креста,

      Ваши детские губы коралловые

      И углы оскорбленного рта.

      Я люблю этот блеск интонации,

      Этот голос – звенящий хрусталь,

      И головку цветущей акации,

      И в словах голубую вуаль.

      Так естественно, просто и ласково

      Вы, какую-то месть затая,

      Мою душу опутали сказкою,

      Сумасшедшею сказкой Гойя…

      Под СКАЧАТЬ