Роксоляна. Осип Назарук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ як військова сторожа у пристані зачала кидати свої шапки на землю і зривати намети! Голосні оклики вояків доносилися аж до неї.

      Миттю стало відомо всім, що в місті Ограшкей помер у дорозі старий султан Селім[46] і що тіло його чорними волами везуть до Стамбула.

      Якесь небувале заворушення заволоділо мусульманами. На устах усіх було ім’я престолонаслідника, що досі був намісником Магнезії.

      – На престол вступає молодий Сулейман!

      Сі слова вимовляли мусульмани з якимсь особлившим притиском і таємничістю в очах.

      По вулицях міста якось інакше йшли військові відділи: інакше ступали, інакше несли мушкети, інакше підносили голови. Крок їх став твердий, а литки яничарів мов сталь напружалися… У старих, чорних улицях Кафи збиралися товпи мослемів і голосно кричали до неба:

      «Аллагу Акбар![47] Нехай сто літ живе султан Сулейман!» …Десятий султан Османів! А з тим окликом якась дивна легенда віри і надії йшла від Чорного моря і від гір Чатирдагу між народ мослемів. Йшла і кріпила його на дусі і на тілі.

      Навіть на подвір’ях гаремів побожні жінки мослемів піднімали своїх дітей вгору і з завзяттям шептали:

      «Нашу кров і майно – на приказ падишаха!»

      І всі мошеї станули отвором, а народ мослемів хвилями напливав молитися за молодого султана. Із верхів мінаретів кричали муедзини дивними голосами свої молитви. Мов дрож громовини йшла по краю мослемів. Чути було в воздусі, що надходить велика доба держави Османів, підготована твердістю покійного султана. Якась аж неймовірна єдність опанувала мусульман всіх племен і станів – від багача до жеброти. Від неї тим виразніше відбивали посоловілі обличчя чужинців, християн і жидів.

      Настуня з цікавістю очікувала дня, щоб розпитати свого учителя Абдуллага про молодого султана.

      Як тільки на другий день увійшов у кімнату Абдуллаг, запитала його:

      – Чого мусульмани сподіються від нового султана?

      Абдуллаг подивився уважно на неї, склонив голову, схрестив руки на грудях і сказав глибоким таємничим голосом:

      – Султан Сулейман буде найбільший зі всіх султанів наших!

      – Чому? – запитала молода невольниця, котра вже убулася в школі і привикла до учителів.

      – Бо так предсказано, – відповів з глибокою вірою поважний Абдуллаг.

      – Але що саме предсказано? – запитала цікаво Настя.

      – Предсказано, що з початком кождого століття родиться великий муж, який обхопить те століття, як бика за роги, і поборе його. А султан Сулейман уродився в першім році десятого століття Геджри.

      – Але ж у тім році уродилося більше людей, – замітила Настуня.

      – Не говори так, о, Хуррем, – відповів поважно Абдуллаг, – бо султан Сулейман любимець Аллага, і свята різка в руці його має за собою ще оден знак на те, що буде найбільший зі всіх султанів наших.

      – Який знак? – запитала ще цікавіше.

      – Такий, що він десятий з черги султанів! А число десять се найбільш досконале число! СКАЧАТЬ