Роксоляна. Осип Назарук
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Роксоляна - Осип Назарук страница 22

Название: Роксоляна

Автор: Осип Назарук

Издательство:

Жанр: Историческая литература

Серия:

isbn: 978-966-14-5469-8,978-966-14-5465-0,978-966-14-5186-4

isbn:

СКАЧАТЬ стала органічною потребою жидівської раси в добрім і злім.

      Прихильність Кляри була для Настуні поки що більше потрібна, ніж приязнь Абдуллага. Від Кляри довідалася, що з другим учителем, італійцем Річчі, сама могтиме порозумітися, бо він був у Лехістані та й навіть троха говорить так, що вона зрозуміє його. Була тим дуже врадувана та й уже майже зовсім весела йшла на науку по обіді.

      З полудня прийшов Річчі. Худий, жилавий мужчина, з якимсь дивним огнем в очах. Мав панські, аристократичні манери. Таких людей бачила Настуня тільки на мить, як переїздили раз через Львів. Отець Іоан казав їй, що се були венецькі посли, котрі їхали в Москву.

      Була дуже цікава, яким чином такий чоловік опинився на службі у людей, що торгували жінками. Очевидно, мусів мати якісь таємничі пригоди в життю, котрі загнали його аж сюди і приневолили до такого заняття у таких людей…

      Річчі рівно живо зацікавився своєю новою ученицею. Він зараз-таки, заки приступив до науки, випитав її докладно, відки вона, чим її батько, як і коли дісталася в полон і що вміє.

      Був задоволений з інтелігентних відповідей Настуні, хоч при деяких незначно усміхався. Особливо виразно усміхався, коли Настуня твердо підчеркнула свою віру та красу її обрядів і церков.

      Се вкололо її так, що вона відважилася замітити:

      – Ви, певно, латинської віри…

      Річчі знов усміхнувся і відповів:

      – Мої батьки визнавали ту віру.

      – Як то – батьки? А ви приняли іншу? – запитала з ледви замітним обуренням в тоні. Бо вже з дому винесла погорду до тих, які покидають віру батьків.

      – Ні, – відповів Річчі, сміючись. – Але про се, якщо ви цікавитесь тими справами, поговоримо колись докладніше, і про красу ріжних обрядів та святинь у ріжних краях поговоримо також. Я радо говорю про се, особливо з молодими й цікавими людьми…

      Взявся до науки. При тім кожде речення перекладав такою мішаниною, що й Настуня його розуміла. Говорив про ріжні народи, про життя на дворах панських і королівських і про те, як там пишуть листи, як будують, як одягаються. Цікаво говорив.

      Настуня так зацікавилася його наукою, що при вечері навіть не мала часу подумати про сього учителя. Тільки випитувала Кляру, що він говорив досі, заки вона прийшла до школи. І Річчі при кінці лекції вчив рахунків.

      По вечері попровадили її товаришки до тих кімнат, котрі бачила, як тільки прийшла до сього будинку. На питання, чого ще їх тут учать, відповіли їй:

      – Дурниць! Зараз побачиш…

      Тут вчили вже жінки під проводом тої керовниці, яка переодягала Настуню.

      Вчили – залицятися, сідати на коліна, ніжно і горячо цілувати, плавно ходити по кімнаті, одягати й роздівати мужчин (одяги стояли на деревляних моделях), обіймати, робити їм гарні завої й турбани. Все – на моделях.

      Настуні ся наука зовсім не сподобалася. Вона просто не могла собі уявити, як можна СКАЧАТЬ