Бот. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

      – Хлопче, ти, звісно, першокласний спец, але – при всій повазі – ти не коштуєш двісті тисяч баксів. Якщо тобі пропонують такі гроші, і ці гроші не за роботу, яку ти можеш виконати, значить, ними покривають дещо інше. Раджу дізнатися, що саме, причому дізнатися до того, як тебе висадять у якійсь дірі серед чилійської пустелі. Подумай про це…

      XI

      – Кохана, я вдома! – гукнув Тимур з порога. Голос звучав, як у столітнього папуги.

      Аліна, прикриваючись махровим рушником, визирнула з ванни. Засмагла спина та мокре волосся зблискували і парували.

      – Так рано! – вона посміхнулась, підскочила і цьомкнула хлопця в губи. – Це мені причулось чи ти справді назвав мене коханою?

      Тимур придуркувато скривив губи.

      – Я… е… тут… ну… тут така підстава нарисувалася…

      – Підстава? – Аліна хіхікнула. – Ото вже ці твої програмістські словечка…

      – Це не…

      – Роздягайся, – дівчина, притримуючи ліктями рушник, розстібала ґудзики на його сорочці. – Лізь у душ, – рушник опустився, оголивши гладенькі груди. – Вечеря скоро буде готова.

      Зазвичай у такі моменти Тимур відчував збудження. З часом його потяг до Аліни тільки зміцнів. Проте цього разу не було нічого, крім тоскного щему під серцем. Хлопець роззувся, обійняв дівчину і, акуратно відсторонившись, прослизнув до кімнати.

      – Я мушу тобі дещо розказати, – якщо чесно, то говорити він не хотів, хоч і розумів, що розмови не уникнути.

      Попри загостреність голосу, дівчина не сприйняла слова всерйоз.

      – Мені запропонували роботу, – сказав Тимур.

      – Круто. Підвищення? Ти покидаєш «TTP»?

      – Не зовсім. Озвався один з колишніх замовників. Зараз він хоче, щоби я попрацював безпосередньо на них. Тимчасово.

      – Без відриву від основної роботи?

      Тимур відчув, як жар піднімається з грудей на шию та щоки.

      – З відривом.

      – Тобто тобі доведеться брати відпустку за власний рахунок?

      – Ага.

      – І що ти вирішив?

      – Погодився.

      – У-у, – похитала голівкою дівчина, – добре. Така гарна пропозиція?

      «Бляха, як же їй розповісти?» – хлопець спромігся викласти все, крім головного.

      – Так. Хоча є дві особливості, які ти мусиш знати, – Тимур потер пальцями очі, – які ти мусиш зрозуміти.

      – Що саме? – дерев’яною лопаткою Аліна перемішувала м’ясо на сковорідці.

      – По-перше, я досі не розумію, над чим доведеться працювати. Замовник якийсь дивний. При цьому вони обіцяють заплатити… двісті тисяч… доларів. Це у випадку вдалого завершення проекту.

      – А якщо завершення оцінять як невдале?

      – Тоді всього лиш сто шістдесят тисяч.

      Аліна відірвалась від сковорідки і подивилась на Тимура. Вона була безтурботною, але аж ніяк не дурною. Бували моменти, коли Тимур поряд з нею сам почувався СКАЧАТЬ