Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ – монархіях чи республіках, які ще не повною мірою розробили адміністративні й бюрократичні інструменти для формування та координації «національних» військових угруповань, а це було проблематичним за скрутної фінансової ситуації.

      Професійні війська

      Таким чином, війська у XVI ст. складалися переважно з професійних військових, найманців та підприємців, котрі зобов’язувалися перед урядом завербувати певну кількість солдат, що часто приїжджали з-за меж монархії чи республіки. Спроби створити національне військо на засадах призову виявилися провальними, як у випадку з французькими вільними стрілками чи флорентійськими загонами, яких так прагнув Макіавеллі. Серед нечисленних винятків можна згадати натхненних почуттям прихильності до Святого Марка венеціанських ополченців, що поширилися і серед інших жителів материкової частини Венеції.

      Деякі регіони Європи, що були біднішими й відсталішими, саме й постачали подібну робочу силу до інших країн. Насамперед такою була Швейцарія, де професія найманця була справжнім промислом, яким керувала влада кантонів. Потім – сусідня Південна Німеччина, чиї ландскнехти перейняли й розвивали швейцарську модель праці. Іншими джерелами войовничих найманців були Гасконь, Корсика, Швеція, Албанія та Романія в Італії. А також Іспанія, яка через підрядників у Кастилії у великих кількостях збирала солдатів серед селян та войовничих ідальго.

      Див. також:

      Домінування на морі, с. 57;

      Італійські війни, с. 115

      Клімат і навколишнє середовище

      Бруно Веккьо

      Європейський клімат належить до кількох основних типів, особливо рослинний світ. Зокрема, тут описані певні можливості для людини, які надає навколишнє середовище, що більшою мірою стосуються традиційних занять у сільському господарстві.

Картина в цілому

      Дослідження останніх трьох десятиліть продемонстрували, що європейський клімат міг суттєво змінюватися навіть за відносно короткий проміжок часу, тобто в межах однієї історичної епохи. Особливо це стосується XVІ ст., коли розпочалося відносне похолодання (бл. 1550–1880), назване «малим льодовиковим періодом». Однак насамперед слід наголосити, що цей період був неоднорідним за структурою, тобто поділявся на кілька підперіодів; по-друге, йдеться також про незначні температурні коливання, що, як правило, не перевищували середньої річної температури на один градус. Правдою, крім того, є те, що краще виражені сезонні коливання температури можуть бути використаними для отримання середнього результату та створення повної картини клімату; також тяжкі наслідки таких коливань для технічно нерозвинутих сільських угідь зафіксовані зазвичай саме в сучасній Європі.

      Малий льодовиковий період

      Слушним також є той факт, що в контексті загальної кліматично-екологічної бази Європи нам потрібно врахувати набагато більше чинників, ніж ці макроскопічні СКАЧАТЬ