Будинок Мрії Енн. Люси Мод Монтгомери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дивилася вслід екіпажу, поки той не зник з очей в кінці дороги, вздовж якої ріс золотушник. Енн обернулася, щоб помахати на прощання. Вона поїхала – Зелені Дахи більше не були її домом; Обличчя Марілли посіріло й постаріло, коли вона повернулася в будинок, який Енн чотирнадцять років, навіть у час своєї відсутності, наповнювала світлом і життям.

      Але Діана зі своєю малечею, мешканці Будинку Відлуння й Аллани залишилися допомогти двом літнім пані впоратися зі самотністю першого вечора; і їм вдалося влаштувати тиху приємну вечерю, за якою вони довго сиділи за столом й обговорювали деталі дня. Поки вони там сиділи, Енн з Гілбертом сходили з потяга в Глен Сент Мері.

      V. Новосілля

      Доктор Девід Блайт прислав по них свого коня та бричку, і хлопчик, який її пригнав, широко всміхнувся й пішов, не попрощавшись, і залишив їх самих, щоб вони могли наодинці насолодитися поїздкою до свого нового дому цього ясного вечора.

      Енн на все життя запам’ятала красу краєвиду, який відкрився перед ними дорогою через пагорб за селом. Її нового дому ще не було видно; але перед нею розкинулася Гавань Чотирьох Вітрів, як велике блискуче дзеркало рожево-срібних кольорів. Ген внизу вона побачила вхід у неї, між піщаними дюнами з одного боку та високою, стрімкою скелею з червоного пісковику з іншого. За мілководдям починалося море, спокійне, чисте й мрійливе. Маленьке рибальське село, яке примостилося в бухті, де дюни зустрічалися з берегом, мало вигляд великого опала в імлі. Небо над ними було як коштовний келих, з якого виливалися сутінки; повітря було чисте й свіже, із запахом моря, і весь пейзаж був наповнений ніжністю морського вечора. Вздовж порослого ялинами берега гавані коливалося декілька невиразних у темряві вітрил. Вдалині дзвонив дзвін у вежі білої церковці; глибокий, солодкий передзвін летів над водою й змішувався зі стогоном моря. Світло в маяку на скелі спалахнуло теплим золотом на тлі ясного північного неба, мерехтлива зірка доброї надії. Горизонтом простягалася сіра стрічка диму пароплава.

      – Ой, краса, яка краса, – шепотіла Енн. – Я полюблю Чотири Вітри, Гілберте. Де наш дім?

      – Його ще не видно – ряд беріз за отією бухтою його ховає. Десь за дві милі від Глен Сент Мері, і від нього до маяка – ще миля. У нас буде небагато сусідів Енн. Біля нас ще тільки один будинок, і я не знаю, хто в ньому живе. Тобі не буде самотньо?

      – Не з маяком і всією цією красою за компанію. А хто живе в тому будинку, Гілберте?

      – Не знаю. Він виглядає – не зовсім виглядає – що його мешканці могли б виявитися нашими спорідненими душами, Енн, чи не так?

      Будинок був великий, солідний, помальований у такий яскравий зелений, що пейзаж довкола тьмянів на його тлі. За ним був фруктовий сад, а перед ним – доглянутий газон, але, однак, дім здавався якимсь голим. Може, через його надмірну охайність; все господарство, будинок, сараї, сад, газон і алея були навдивовижу охайними.

      – Малоймовірно, що хтось СКАЧАТЬ