Енн з Лопотливих Тополь. Люси Мод Монтгомери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ церкви хрестити дітей… й увесь час ненавидіти одне одного, – та це ж просто жахливо! Але спершу вони б мали кохати одне одного. Невже можливо, що й вони з Гілбертом отак колись… нісенітниці! Прингли починали брати її за живе.

      – А тут лежить красень Джон Мак-Табб. Завжди підозрювали, начебто Аннета Кеннеді втопилася саме через нього. Усі Мак-Табби – хоч з лиця воду пий, проте їм не можна було вірити на слово. А тут колись стояв пам’ятник дядьку Джона, Семюелу. Він, подейкували, п’ятдесят років тому загинув у морі. Коли він вернувся живісінький-здоровий, родичі знесли ту плиту. Чоловік, у якого вони придбали могильний камінь, відмовився його забрати, тому дружина дядька Семюела взяла його замість стільниці. Хто таке бачив – мармурова плита на кухні! Вона запевняла, що той старий надгробок просто ідеальний, щоб замішувати тісто. Малі Мак-Табби вічно приносили до школи пиріжки, на яких красувалися опуклі цифри й літери… уривки епітафії. Вони їх щедро роздавали, проте я ніколи не могла себе пересилити, щоб якогось із них скуштувати. У мене свої дивацтва. Тут спочиває пан Гарлі Прингл. Якось йому довелося спустити Пітера Мак-Табба, вирядженого в чепчик, у тачці по Мейн-стріт, коли той програв парі. Усі самерсайдці висипали на вулицю подивитися… усі, крім Принглів, звісно. Ті ледь крізь землю не провалилися від сорому. А тут – Міллі Прингл. Я захоплювалася Міллі, хоч вона й із Принглів. Яка вона була красуня, а жвава, як фея. Часом мені здається, що в такі вечори, як ото сьогодні, вона, без сумніву, вислизає зі свого гробівця й танцює, як робила за життя. Та, як на мене, ревній християнці слід гнати від себе подібні думки. Це могила Герба Прингла. Він не належав до тих понурих Принглів. Постійно всіх смішив. Якось він розреготався просто на відправі… коли з квітів на капелюшку Мети Прингл випала миша, коли та молилася. Мені тоді було не до сміху. Звідки я знала, куди поділася та миша. Я міцно обгорнула щиколотки спідницями й так їх тримала, доки не скінчилася відправа, та проповідь мені була зіпсована. Герб сидів позаду й просто рикнув мені у вухо. Тим, хто миші не завважив, здалося, наче б він з’їхав із глузду. Я думала, його сміх ніколи не стихне. Був би він живий, він би за вас заступився, ніяка тітка Сара його б не злякала. А це, звичайно, пам’ятник капітану Абрагамові Принглу.

      Пам’ятник височів над цілим кладовищем. На квадратному постаменті, сформованому з чотирьох похилих кам’яних платформ, здіймалася чимала мармурова колона, увінчана неоковирно оздобленою урною, під якою трубив у ріг пухкенький херувимчик.

      – Як потворно! – щиро озвалася Енн.

      – Невже? – схоже, її зауваження радше шокувало панну Валентайн. – Коли його звели тут, він уважався неймовірно гарним. А це має бути Гавриїл зі сурмою. Як на мене, він робить кладовище набагато елегантнішим. Постамент вийшов дорогим. Капітан Абрагам був дуже гідним старим. Як прикро, що його вже немає на світі. Був би він живий, вони б так вас не цькували. Не дивно, що Сара й Еллен настільки пишаються батьком, хоча, як на мене, вони трохи переборщують.

      Біля цвинтарної брами Енн обернулася СКАЧАТЬ