Название: Хлопчики Джо
Автор: Луиза Мэй Олкотт
Издательство: OMIKO
Жанр: Детская проза
Серия: Шкільна бібліотека української та світової літератури
isbn:
isbn:
– Богині можуть вчиняти як їм завгодно, але гречанки й троянки того часу були легкодухими істотами, якщо слухалися таких чоловіків, які не вміли самостійно перемагати в битвах і яких, коли їм загрожувала поразка, терміново прибирали зі сцени Афіна, Афродіта або Гера. Подумати тільки! Дві армії зупиняються, сідають і чекають, поки два їхніх героїчних представники кидають каміння один в одного! Я не дуже високої думки про вашого хваленого Гомера. Моїм героєм може бути тільки такий чоловік, як Наполеон або Грант.
Презирливе пирхання Джозі було таким кумедним, що товариство заливалося веселим сміхом, який посилювався, коли вона зневажливо відгукувалася про поета, чиє ім’я безсмертне, й суворо критикувала грецьких богів.
– Гарненьке життя влаштував Наполеон своїй Гері, чи не так? Саме так дівчата зазвичай і дискутують: спочатку виступають за одне, а потім за протилежне, – не вгамовувався Тедді.
– Зовсім як юна леді у Джонсона, яка «не була категорична, але вагалася кожну секунду», – докинув дядько Лорі, який отримував велике задоволення від битви, що відбувалася на його очах.
– Я говорила про них тільки, як про воїнів. Але якщо перейти до питання про ставлення до жінок, то хіба генерал Грант не був добрим чоловіком, а пані Грант – щасливою дружиною? Чи погрожував він «накласти на неї необорну руку», якщо вона ставила якесь цілком природне запитання? Якщо Наполеон і вчиняв недобре щодо Жозефіни, він все-таки знав, як треба боротися, і йому не була потрібна в битвах опіка ніякої Афіни. Всі ці древні були дурнями, від чепуруна Париса до Ахіллеса, який сидів на своїх кораблях і дувся на союзників. Я не зміню думки про них, попри всіх шляхетних гекторів і агамемнонів Греції, – заявила Джозі.
– Ти можеш героїчно битися, це очевидно. А ми зображатимемо дві слухняні армії, що спостерігають, як ви з Тедді в єдиноборстві розв’язуєте це питання, – почав дядько Лорі, приймаючи позу воїна, що спирається на спис.
– Боюся, нам доведеться відмовитися від цієї витівки. Я бачу, що Афіна збирається спуститися й викрасти нашого Гектора, – завважив пан Марч з усмішкою, бо Джо прийшла нагадати синові, що час вечеряти.
– Ми завершимо цю битву, коли в неї не втручатимуться богині, – сказав Тедді й поспішив слідом за матір’ю, згадавши про частування.
– Не встояв перед кексами, клянусь Юпітером! – крикнула Джозі йому навздогін, радіючи можливості хоч раз скористатися цим класичним виразом, забороненим для її статі.
Але Тед випустив парфянську стрілу, коли, відступаючи в повному бойовому порядку, відповів з найдоброчиннішим виразом обличчя:
– Покора СКАЧАТЬ