Глибше, ніж секс. Мария Волкова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ адресу… А раптом вона злодійка? І чому я? В якому сенсі у неї немає друзів? А хто були ті придурки в кампусі? Я сподівалася почути всі ці відповіді ввечері, коли вона добереться до квартири. А якщо вона взагалі вночі вб’є мене?

      11

      Ввечері я сиділа на кухні, смакуючи бутерброд із дешевою вареною ковбасою та тертим, із кислим післясмаком, сиром зверху та намагалася не почувати себе в Радянському Союзі. З такою їжею це вдавалося не так легко. Я переживала, що дала тій дівчині свою адресу. «Оце ж дурепа!» – кричав мій здоровий глузд, який був захований десь дуже глибоко та, на жаль, прокричав мені це надто пізно. Вона ж могла все придумати та просто спитати адресу, щоб пограбувати мене, коли я буду на парах. «От гівно… Оце ж влипла», – наче лупцював мене зсередини, говорячи це, мій здоровий глузд.

      Раптом щось грюкнуло у двері. Я сіпнулась, і мої щелепи завмерли на півдорозі, подрібнюючи бутерброд. Це що, в біса, таке? Тепер хтось короткими ударами стукав у двері. Я поставила бутерброд на тарілку, опустила ноги на підлогу і, повільно рухаючись, попрямувала до входу у квартиру. Треба крастися тихо й обережно дивитися у вічко, щоб той, хто знаходиться по той бік, не помітив, що у квартирі хтось є. Так я завжди робила вдома, коли приходили сусіди або волонтери, чи «волонтери», які просили гроші для хворих дітей. Удавала, наче нікого нема. А що б я їм казала? Коли вдома була мама, вона спочатку відчиняла і посилала цих довбаних сусідів чи волонтерів у трішки гірше місце, ніж те, з якого вони прийшли, а з часом почала теж тихо підкрадатися, зазирати у вічко, а потім, незалежно від того, хто це був, звалювала назад у кімнату. Хоча ні, коли перевіряли лічильник, вона таки відчиняла. Неохоче, але відчиняла. Ще й, як на зло, завжди хтось приходив, коли ми були особливо домашні – в одній білизні, і тоді мама спантеличено бігала майже голяка в пошуках хоч якогось одягу й часто вдягала його навиворіт. А потім, тихо матюкаючись, зі словами: «Кого це ще принесло? У нас усі вдома!» (хоч це було далеко не так), ішла відчиняти.

      Я повільно наближалася до дверей, коли зрозуміла, що мої тапки надто гучно шморгають підлогою. Зняла їх і пішла босяком навшпиньки, така собі безнадійна балерина. Глянула у вічко та видихнула з полегшенням. Це була моя нова тимчасова сусідка. Ну звісно, хто ж іще? Я відчинила двері й почула запах жахливого перегару. Вона ще й нажралася! Прекрасно! Молодець, Єва. Зараз мої вчинки найкраще описало б емоджі піднятого вверх великого пальця (із сарказмом, ясна річ).

      – Заходь, – без емоцій сказала я.

      – Я тут трошки цей, ви… гик, блять… Ви… Гик!

      – Так – так, ти випила, я зрозуміла, – швидко договорила замість неї я.

      Дівчина опустила голову та, заплітаючись у власних ногах, переступила поріг квартири. Я провела її до кімнати та вклала в ліжко. «Чорт, в мене ж лише одне ліжко, – згадала я, – нам що, доведеться спати разом?!». Цієї ночі я точно не ляжу поряд із цим спиртзаводом! Дівчина плюхнулася на ліжко й вирубалася. А я зітхнула з усвідомленням того, що сьогодні спатиму на підлозі. На щастя, я згадала, що бачила в коморі ще один матрац, який вже, цілком можливо, їла міль. Я вийшла з кімнати, тихо зачинивши за собою двері, СКАЧАТЬ