Маленькі жінки. Частина 1. Луиза Мэй Олкотт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ урочисто взяла матір під руку. Пані Марч здивувалася, широко розкривши від подиву очі. Вона усміхалася та раділа, розглядаючи подарунки та читаючи слова, написані для неї дівчатками. Капці відразу опинилися на ногах жінки, а носова хусточка, зрошена запашними парфумами – у її кишені. Одна з червоних троянд наче брошка прикрасила сукню Мармі, а красиві рукавички ідеально облягали руки.

      У цей день було багато сміху, поцілунків і теплих слів. Все це творило атмосферу любові і злагоди. Саме тому домашні святкування такі приємні. Це солодкий час, що назавжди закарбовується в пам’яті.

      Решту дня дівчата присвятили підготовці до різдвяного вечора. Сестри Марч були ще занадто юними, щоб часто відвідувати театр, та, на жаль, недостатньо багаті, щоб дозволити собі великі витрати на домашні вистави. Проте, винахідливості, з якою вони підходили до цієї справи, можна тільки позаздрити, а мати намагалася знаходити для дочок усе, що їм було потрібно. Дещо з цього домашнього реквізиту було настільки хитромудре, що справді могло здивувати: гітари з картону, «антикварні» світильники, виготовлені зі старого посуду для соусу та вершків і покриті сріблястою фольгою, розкішні шати зі списаної через свій вік білизни, прикрашені блискучими цятками… Дівчата збирали бляшанки з-під фабричного маринаду, щоб зробити з них рицарські обладунки. У справу йшло все, в тому числі консервні банки, старі горщики. Велика кімната невпізнанно змінювалася, щоб перетворитися на сцену з декораціями та глядацьку залу.

      Жоден джентльмен не допускався до цього дійства, тому Джо сама грала всі чоловічі ролі. Вони були їй до душі – про це свідчило те величезне задоволення, з яким вона надягала червонувато-коричневі шкіряні чоботи, що їх їй дав друг, котрий знав даму, яка знала одного актора… Чоботи, стара шпага та трохи дірявий піджак, у якому колись якийсь художник писав свої картини, були головними скарбами Джо. Вона пускала їх у справу щоразу, коли з’являлася така можливість.

      Акторів не вистачало, тому двом старшим сестрам довелося взяти на себе по кілька ролей. Тож, поза сумнівом, вони заслужили на винагороду вже за те, що заучували різнопланові тексти своїх героїв, а також збивалися з ніг від поспіху, швидко змінюючи костюми. Крім того, вони мали роботу й за сценою. Тож не факт, що інші люди використали святковий час продуктивніше, ніж наші сестри.

      Отже, у різдвяну ніч з десяток дівчат-глядачок вмостилися на ліжку, що слугувало за бельетаж. Від сцени цей імпровізований перший ярус відділявся жовто-блакитними ситцевими занавісками. За ними чувся гуркіт, перешіптування, а іноді й хихикання Емі, яка була схильна до надмірної емоційності у момент хвилювання. У визначений час пролунав дзвінок, завіса розлетілася в різні боки й вистава «Похмурі хащі», як було анонсовано на імпровізованій афіші, почалася.

      Місцину, де розгорталося дійство, зображали кілька вазонів та зелена байкова тканина на підлозі, а для будівництва печери, що виднілася у глибині сцени, залучили підставку для сушіння білизни та комоди. У печері містилася СКАЧАТЬ