Щоденник чоловiка на межi сторiч. Олексій Кононенко

Чтение книги онлайн.

      Одного разу вітер на світанні

      Освідчувався яхті у коханні.

      Щоглу голубив, піднімав вітрило,

      І біла яхта вітер полюбила.

      Але у нього на душі неспокій —

      На рейді міноносець крутобокий.

      Сталевий красень, велич і відвага,

      В коханні то велика перевага.

      Бісився вітер, аж вітрило рвалось,

      Та біла яхта в зраді не призналась.

      З тих пір одна, сумна і безталанна,

      Блукає біла яхта у туманах…

      Земля оберталася швидше щомиті.

      Металося серце в клітині грудей…

      Ти вийшла назустріч єдина у світі —

      Єдина із тисячі тисяч людей.

      Ми двоє – і натовп. Немає рятунку

      А заздрощів змії повзуть звідусіль.

      Всі очі втопилися в нашім цілунку.

      Пащеки шипучі розкрилися всі.

      А ми полетіли над шипом і свистом.

      В пітьмі загубилися очі-вогні.

      Не хочу у натовп! У натовпі – тісно!

      Єдине – ти вийди назустріч мені.

      Я тебе купити хочу,

      Щохвилини, день у день

      Голову собі морочу —

      Взяти б грошей, тільки де?

      Скільки, у якій валюті,

      І яка тобі ціна?…

      Хай цинічно, та по суті,

      Правду, чесно і сповна.

      Я тебе купити хочу,

      А навіщо, знаєш ти?

      Щоб продати на всі ночі

      В перший-ліпший монастир!

      В чоловічий чи жіночий —

      На всі ночі, на всі дні!

      Я тебе продати хочу,

      Всю, із голови до ніг!

      Я тебе продати хочу,

      Без вагань, без каяття.

      Я тебе купити хочу —

      І кладу своє життя!

      Залиш мені свій голос.

      Я хочу йти… Як я не хочу впасти!

      Це знаєш ти, це чуєш ти, це бачиш ти…

      Це вмієш ти, це можеш ти, це робиш ти,

      коли твій голос

      народжується в телефоні…

      Усьому світові віддай

      своє кохання.

      Свої вуста і свої очі,

      свої руки, тіло…

      Залиш мені свій голос.

      Ні!..

      Руки залиш,

      що СКАЧАТЬ