Щоденник чоловiка на межi сторiч. Олексій Кононенко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Щоденник чоловiка на межi сторiч - Олексій Кононенко страница 3

Название: Щоденник чоловiка на межi сторiч

Автор: Олексій Кононенко

Издательство:

Жанр: Поэзия

Серия:

isbn: 978-966-03-5373-2

isbn:

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      ***

      День спадає. Сонце гасне…

      Незважаючи на моду,

      На погоду, на природу,

      Рік Новий приходить вчасно.

      Рік старий… Йому пошана.

      Він для нас був непоганим.

      Навіть в чомусь визначним.

      Попрощаємося з ним.

      Всяк на цьому світі сущий

      Хай стрічає рік грядущий!

      Друзям і рідні вітання, —

      Хай здійсняться сподівання!

      Віку, щастя і здоров’я,

      Сміху, щирості, любові!

      Келихи у всіх по вінця?

      Хай шампанське заіскриться!

      За добро, надію, вдачу

      Підніміть, хто не ледачий!

      Щоб ми долю не згубили,

      Щоб кохали і творили!

      Щоб росли на радість діти,

      Щоби мир ішов по світу!

      Хай нам весело живеться,

      Хай співається і п’ється!

      Щоб усі були багаті,

      В кожнім домі, в кожній хаті!

      Хай нас доля не минає!

      З Новим роком, п’ю до дна я!

      ***

      Дощ гортає зошит. В нім весна і осінь.

      В нім зима холодна. В нім усе зійшлося.

      Розмивають краплі букви в кожнім слові.

      Дощ гортає зошит нашої любові.

      ***

      Я люблю твої пальці,

      що, мов промінці,

      ковзають по щоці.

      Вони теплі, м’якенькі,

      уміють радіти.

      Їм рука, наче ненька,

      а вони, наче діти.

      То соромливі,

      то пустотливі…

      Дивнеє диво.

      Танцюють танок —

      ти засміялася.

      Сплітають тинок —

      ти заховалася.

      Не холодні,

      сьогодні

      в моїй долоні

      бути згодні…

      Мої вуста нікому не скажуть,

      що їм сняться твої пальці.

      Бо ти навчила мене мовчати.

      ***

      Привіт, актори, дами і поети,

      Тут публіка – куди тобі Парнас!

      Промови зайві. Приберіть букети.

      Ті атрибути, друзі, не про нас.

      П’єро, мій любий, кави закортіло…

      Поки він зварить, Арлекін, налий!

      Театр згорів! Кому до того діло?

      Патрони й метри стережуть столи.

      У теплий попіл дощ впаде ранковий.

      На світі тиша. Немовлята сплять.

      Театр новий збудують. Достроково.

      Мабуть що, діти внуків немовлят.

      Підставте кухлі. Хай нам буде вдача!

      Шампанське б’є – шалений пульс життя!

      Ми живемо, бо вмієм дати здачі!

      Нас не гризе потреба каяття…

      ***

      Глупа ніч.

      Очі в очі.

      Пада сніг.

      Диво ночі.

      Ніч і день.

      Пада небо.

      І на мене

      й на тебе.

      Пада світ.

      Я тримаю.

      Очі сніг

      замітає.

      Ніч і день

      сніг іде —

      день і ніч

      перепліта…

      Перед тим,

      як світ впаде,

      поцілуй мене

      в СКАЧАТЬ