Щоденник чоловiка на межi сторiч. Олексій Кононенко

Чтение книги онлайн.

      Місто. Ніч. Блукає сон.

      Сніг на ниточках висить.

      Темні тисячі вікон.

      Лиш моє вікно не спить.

      Трохи випило вина.

      Трохи кави, звісна річ.

      Нині у мого вікна

      видалась безсонна ніч.

      Може, десь твоє вікно

      теж не спить, шампанське п’є.

      Може, світиться воно

      одиноке, як моє…

      Як я тебе цілую! Світку мій!

      Тебе ще так ніхто не цілував.

      У цьому світі, на землі оцій, тебе

      Господь мені подарував.

      Я припадаю до твоїх колін.

      Я прагну тільки дотику грудей.

      То скільки днів, чи скільки довгих літ

      мою любов ховати від людей?

      Чому боїшся ти моїх зізнань?

      Люблю тебе. Не бачу в тім вини.

      Мільйони літ життів, смертей, кохань

      було до нас… Та що мені до них!

      Хто був з тобою… є… хто буде ще…

      Твоє життя мені не перейти.

      Душа болить, як рана… в серці щем…

      Люблю тебе! Моєю будеш ти!

      Цей недоспіваний романс

      Про лісникову теплу хату

      Куди приніс замерзлу вас,

      Щоб від морозу врятувати.

      Я пам’ятаю дивну ніч,

      Як ми у лісі заблукали,

      І лісникову теплу піч,

      Що нас до ранку колисала.

      Тоді я з вами був на «ти»,

      Я вас закохано голубив,

      У двері дерлися чорти,

      Вовки і тигри шаблезубі.

      А ми в хатинці лісника,

      І нас ті жахи не лякали,

      Ваш теплий бік, моя рука…

      В ту ніч ми спали і не спали.

      Цей недоспіваний романс

      У кольорах щоночі сниться.

      До скону днів кохаю вас,

      Моя улюблена… Рушниця!

      Твої чоловіки… Мої жінки…

      Їх не існує, коли ми удвох.

      Нам Бог дарує дні, а не віки.

      Нам кожен день дарує мудрий Бог.

      Щодня дарує Бог тебе мені.

      Щодня різдвяно тішиться душа…

      Як довго ніч! Які СКАЧАТЬ